— «Олександре, я зараз зароблю ще трохи грошей, і ми зможемо купити квартиру! Ти тільки знайди щось підходяще», — писала Галина чоловікові в повідомленнях, сповнена надії.
Олександр відповідав їй теплими словами підтримки.
— «Не хвилюйся, все буде добре. Я шукаю варіанти. Ти тут працюй, а я все зроблю. Скоро ти приїдеш, а ми будемо жити в своєму власному домі», — запевняв він її.
Кілька місяців потому Галина вислала йому велику суму грошей — достатньо для покупки непоганої квартири в їхньому містечку.
Вона була певна, що тепер усе вийде. Вже уявляла, як вона повернеться додому, і вони з Олександром разом будуть облаштовувати нове житло, як будуть радіти з дітьми.
Але через кілька тижнів після цього вона почала отримувати дивні повідомлення від чоловіка. Спочатку вони були короткими:
— «Я знайшов квартиру, але вона виявилася дорожчою. Потрібно ще трохи грошей. Не переживай, я впораюся».
Галина не здогадувалася, що насправді сталося. Вона висилала ще трохи грошей, намагаючись допомогти чоловікові. Але чим далі, тим більше виникало непорозумінь.
— «Олександре, чому ти не можеш знайти те, що ми обговорювали? Я вже вислала багато грошей! Чому нічого не купив?» — запитала вона одного разу, коли її терпіння почало закінчуватися.
Олександр, як завжди, намагався заспокоїти її.
— «Не переживай, все буде добре. Я просто хочу купити найкраще. Я знайшов інші варіанти, але вони виявилися не такими хорошими, як я думав. Треба ще трохи часу».
Галина погоджувалася, хоча її сумніви зростали. Вона почала відчувати, що щось йде не так, але не могла зрозуміти, що саме.
Пройшло ще кілька місяців. І Галина знову вислала велику суму грошей, на цей раз більшу, ніж зазвичай, адже Олександр запевняв її, що тільки зараз вони зможуть купити дійсно хороше житло.
Пройшло ще два місяці. Галина приїхала додому, сповнена надії, що ось-ось їхнє життя зміниться. Вона вирішила несподівано приїхати, бо відчувала, що чекає її щось дуже важливе.
— «Олександре, я повертаюся. У мене є гарні новини! Я приїду через два дні, а ти вже будеш готовий зустріти мене в новому домі?» — запитала вона в телефоні.
Але відповіді, яких вона чекала, не було.
— «Галю, я… я не встиг…» — почав Олександр, голос його звучав дуже дивно.
— «Як не встиг? Що ти маєш на увазі?» — здивувалася Галина.
— «Ну, не зовсім так… Я мав… купити квартиру, але, знаєш, були деякі проблеми з паперами, і, чесно кажучи, я… просто не встиг…» — Олександр затримався, зітхаючи.
— «Як не встиг? Олександре, я вислала тобі гроші! Чому я дізнаюся про це тільки зараз?» — Галина не могла повірити своїм вухам. Вона навіть не помітила, як її голос почав тремтіти від обурення.
— «Я знаю, я… я хотів купити квартиру, але все якось не вийшло. Я збирався, але вийшло не так, як я планував», — сказав він, а потім замовк.
Галина відчула, як її мрія, яку вона плекала стільки часу, тепер стала ілюзією. Вона висилала гроші, думала, що робить правильно, що забезпечує майбутнє для своєї родини. А в результаті — вона повернулася додому, і нічого не змінилося.
— «Олександре, ти що, зовсім не серйозно ставишся до цього? Ти витратив мої гроші на що?» — запитала вона, хоч і вже знала відповідь. Їй стало зрозуміло, що чоловік, здається, мав інші пріоритети.
Олександр мовчав, не знаючи, що сказати. Він не міг пояснити, як усе сталося. Він не знайшов квартиру, тому що просто не зміг. А ще він не зміг зупинитися, коли почав витрачати гроші на інші речі, які йому здавалося важливими.
Галина була вражена, коли дізналася, що Олександр не тільки не купив квартиру, а й вкладав гроші в кафе, яке так і не окупилося.
Замість того, щоб інвестувати в їхнє спільне майбутнє, він втратив всі гроші на ризиковану справу. І ось тепер вони залишилися без житла: господарі квартири, яку вони орендували, вирішили самі заселитися і сказали, щоб вони виселялися.
Галина не знала, як далі жити. на щастя, мати прийняла її з дітьми до себе, але вона розуміла, що це не є вирішенням проблем. З почуттям зради та обурення вона вирішила діяти.
— «Олександре, ти мені обіцяв, що все буде добре, але ти не виправдав моїх сподівань! Ти втратив гроші, а тепер ще й залишив нас без дому!» — сказала вона йому на порозі їхнього старого дому, тепер уже пустого.
Олександр виглядав розгубленим, його обличчя було блідим від переживань, але він не знав, що сказати, щоб виправдати свої вчинки.
— «Я… я не знаю, що сказати, Гале. Я не розумів, як все може обернутися так», — відповів він.
— «Не можеш ти більше мене обманювати, Олександре! Я не можу жити з тобою, якщо ти не почнеш брати відповідальність за наше життя! Тепер тобі потрібно їхати і заробляти, а якщо ти не змінишся — я подам на розлучення. Я не можу залишатися з людиною, яка не думає про своє майбутнє та майбутнє наших дітей», — твердо сказала Галина.
Вона не мала сил і часу на компроміси. Вона була готова розпочати нове життя, навіть якщо це означало, що їй доведеться це зробити без Олександра. Тепер для неї було важливо тільки одне — дати дітям стабільність, яку вона так прагнула.
Олександр стояв мовчки, і Галина зрозуміла, що з цього моменту їхнє життя буде зовсім іншим.
Шановні читачі а як би ви вчинили на місці Галини, якщо б ви дізналися, що ваш чоловік не дотримався обіцянки і витратив ваші зароблені гроші на інші потреби?
Віра Лісова
