Галина в молодості була симпатичною та стрункою. Їй довелося вибирати собі чоловіка, бо Дмитро та Василь майже одночасно, освідчилися їй у коханні, і запропонували заміж.
І хоча вона зустрічалася з Дмитром, Василь не втрачав надії, що колись вона покохає його. Але Галина все ж вийшла заміж за Дмитра.
Жили вони у двокімнатній квартирі, син Назар навчався у школі, вони працювали, жили, як усі, їхня родина була зразковою. І раптом настали такі часи, грошей не платили, чоловіка скоротили, правда Галина ще працювала, виходило так, що вона сама тягла сім’ю.
Містечко їх невелике, от і сусіди постійно питали жінку, чи її чоловік вже знайшов ще роботу? Дмитро намагався знайти роботу, але все не те, а сусіди і дальше жартували, мовляв засидівся твій чоловік вдома на дивані.
Галина злилася, кричала, плакала, що немає вдома нічого, що їй одній не витягнути, але потім син пішов з дому, одружився. Набридло йому чути крики матері.
Навіть дійшло до того, що чоловік став спати на дивані, а вона одна в спальні, і любов Галини до чоловіка кудись поділася. Нарешті Дмитро вирішив поїхати на заробітки, робота там є завжди, знайомий його поїхав, та повідомив.
Галина зраділа: “Давай, їдь, хоч заробиш, бо в сина вже дитина народилася, наш онучок, теж треба чимось допомогти їм”. Дмитро працював, надсилав гроші дружині, а та допомагала синові, балувала онука.
Так Дмитро вже шість років працював за кордоном, приїжджає лише раз на рік, у відпустку, вони вже відвикли один від одного, вже розуміють, що майже чужі, але сім’я тримається.
Галина живе одна, їй дуже подобається, не потрібно готувати для чоловіка, прати, посуд мити, що їй одній. Жила собі одна, приспівуючи.
Минуло ще п’ять років, Галині вже п’ятдесят два, Дмитро так само раз на рік приїжджає у відпустку, і раптом приїхав, та не один, а з дівчинкою років шести. Вона дуже була схожа на Дмитра.
Дмитро промовив до дружини: “Ось, це Ангелінка, це моя донька, її мами не стало півроку тому, вона сумує без матері, а я не можу її залишити, будемо з тобою виховувати, якщо ти не проти?”.
Галина від цих слів застигла, а потім чуть не провалилась крізь землю. Дмитро мовчав, він знав, що дружина повинна виплеснути все своє наболіле, все одно її зараз не зупинити, марно щось пояснювати та говорити.
Звичайно жінку можна зрозуміти, вона була ображена, але розуміла, кричи – не кричи, а вже нічого не вдієш. Її життя змінилося в одну мить.
Багато чого ще Галина наговорила, але зрештою знесилена, потроху заспокоїлась. Подивилася на дитину, побачила, що дівчинка пригорнулася до батька, зрозуміла, що налякала її своєю поведінкою.
Ось значить, доля нам підкинула сюрприз, і щось тепле материнське ворухнулося всередині в жінки. Вона підігріла обід, нагодувала їх мовчки, Ангелінка їла із задоволенням, видно була голодною.
Олексій з Оксаною сиділи на кухні, він, не поспішаючи все їй і розповів. Галина мовчала, вона, як матір, оцінила вчинок свого блудного чоловіка. Якщо повернувся з донькою, не покинув її, не залишив, хоча добре знав, що на нього чекає вдома.
Одним вже тільки Галина переживала і представляла як сусіди зловтішатимуться, знову осуджуватимуть. Раптом відчула, як Дмитро поклав їй руку на плече, а в неї аж “побігли мурашки”.
Вона притулилася до чоловіка. Обидва мовчали, приховуючи сльози примирення, розуміючи, що обидвоє винні.Галина вже твердо знала, що залишить Ангелінку в сім’ї.
Завдяки цій дівчинці, нарешті чоловік повернувся додому, адже, що Бог не робить, все на краще. А сусіди, нехай що хочуть, те й думають.
Автор: Нінель
