Гостювала у мене внучка. У мене була істерика, десять раз я пошкодувала що поставила її в куток, десять раз пошкодувала, що погодилася взяти її до себе. Подзвонила її батькам, все розповіла і попросила поквапитися!

Гостювала у мене внучка. Ну, як гостювала, моя дочка з чоловіком переїжджали до нової квартири і п’ятирічна дитина, звичайно б дуже гальмував переїзд. Прийняли рішення, що привезуть внучку до мене на вихідні. Привезли!

Дівчинка непосидюча, бігає, шумить, всюди – скрізь влізе. Я спочатку очманіла. Відвикла від маленьких дітей, але треба ж якось виходити з положення. У перший день ми з нею каталися з гірки (і я теж каталася), бігали по парку, каталися на велосипедах. Це була пародія на катання, внучка на чотириколісному, я на гоночному). Вигулювали разом собак, пекли млинці та пилососили разом будинок!

На другий день все почалося спочатку. Біг, катання, поїдання немитої полуниці з грядок, денний сон. Поклала внучку спати в обід і з полегшенням зітхнула. Поки внучка спить, пішла варити чоловікові гречку і купати собак. Вже і собак накупала, і гречку зварила, і білизну випрала, а все тихо – внучка спить. Подивилася фільм. Тихо. Вирішила будити, а то скоро вже батьки за нею приїдуть.

Заходжу в кімнату і дар мови втратила. Сидить моя внучка на ліжку і маленькими ножицями шматує покривало. Я – ти де ножиці взяла? Внучка – в маленькій сумочці (моя косметичка). Я – ти навіщо ріжеш покривало? Внучка – бе-бе.

Ах так?! Я розсердилася і поставила її в кутот в тій же кімнаті, в моїй кімнаті! Поки я забирала порізане покривало, шукала і діставала нове, минуло хвилин сім-вісім. Заходжу в кімнату а там …… стоїть внучка в кутку біля шафи, дверцята шафи відкриті, а вона стоїть і тягне, з усієї сили, на себе великий красивий гудзик з моєї шуби! Я аж зойкнула і заволала, – стій, не можна, не чіпай!

А внуча смикнула і відірвала ґудзика з шматком шуби! У мене була істерика, десять раз я пошкодувала що поставила внучку в кут, десять раз пошкодувала, що погодилася взяти її до себе. Подзвонила її батькам, все розповіла і попросила поквапитися! Минуло вже два місяці, дочка з чоловіком купили мені нову шубу і два покривала. Онуку до себе не беру, сама до них їжджу!

Фото ілюстративне з вільних джерел