Минуло 12 років з їх останньої зустрічі, але Женя продовжує дивитися її нові фотографії в соцмережах, де вона вся така успішна і щаслива зі своїм новим бойфрендом. Євген не відпускає ситуацію і відчуває себе якоюсь помилкою в її житті, підсвідомо навіть думає, що вона повернеться, а Оля тільки випромінює посмішки з цих фоток.
Я розумію, подивитися на колишніх протягом місяця після розставання (та й то, з різних причин, хтось просто переконується в правильності свого рішення), але ж не 12 років? Що це? Така залежність від людини?
цитую:
“Звичайно, вона знайшла собі більш життєздатного, міцно стоїть на ногах. А я до реального життя погано пристосований і характер у мене м’який, та й виховання, і оточення посприяли. Але я піклувався про неї і хотів як краще. Чесно, вже втомився хворіти, я хочу просто її забути, щоб нічого не нагадувало про неї, але схоже я вже ні з ким не зможу побудувати стосунків. Мені 37 років, вже не хлопчик, поїзд відходить або пішов.
Боляче ще й від того, що вона досягла успіхів у своєму житті. Вона ні в чому не має потреби: ні в ceкcі, ні в грошах, ні в роботі, а я нуль в свої 37. У мене ні освіти, ні професії, ні стажу, нічого, один тільки досвід невдач і руйнування. У мене великий живіт і дуже сумнівне майбутнє.”
Читайте також: “Після розлучення, чоловік згоден допомагати мені і дітям, але за однієї дивакуватої умови”
Вас не дивує, що чоловік так стpaждає? Начебто ж частіше при розставанні мужики швидше приходять в себе і починають cпaти з іншими жінками. Як Євгену позбутися своєї нав’язливої ідеї?
У вас бувало таке, що ви стежили за життям колишніх в соцмережах?
