І хочеться кричати у порожнє небо. Я тебе більше не шукаю! Ти щасливий?

Я думала, він припинить стосунки та оцінить важливість сім’ї.

У 27 років я була розлученою, з донькою 7 років, але молодою, талановитою, красивою з трикімнатною квартирою та променистим майбутнім.

Він потрапив у промені моєї слави і закохався.

Потім пішов від дружини та сина. Прожили 25 років.

Красива сім’я, син, подорожі, вечори зі свічками, купили квартиру, почали зводити будинок.

Я оформляла документи на будинок, носила цеглу, коли дізналась про його “любку”. Виявилося, 10 років він із нею зустрічався.

З сім’ї йти не збирався, але я одразу вигнала його.

Я думала, він припинить стосунки та оцінить важливість сім’ї.

Але він звинуватив мене, що я розбила сім’ю, а він лише чинив «як усі».

Він привів “любку” до нового будинку. Нині вже два роки вони там живуть.

Не одружується з нею. Будинок оформив на себе. Вона не дозволяє приводити в будинок синів, друзів, нашого собаку.

Він перед нею тремтить, возить її у відпустку і виконує всі забаганки. Йому 59 років, їй 43.

Будучи дуже поганим, по суті, він часто дзвонить мені і каже, що до мене у нього справжнє кохання, що йому важко.

Він думав, що поміняє жінку, а решта залишиться. Але сини, батьки, друзі всі відвернулися.

Ходить він по одній половині у власному будинку, співмешканка начебто любить, але кричить, вимагає.

Я живу в іншому місті, винаймаю кімнату, працюю. Все добре – діти дорослі, розумні, є квартири, пишу вірші, доки можу працювати. Але…

І хочеться кричати у порожнє небо

Я тебе більше не шукаю! Ти щасливий?

Автор: Оксана