fbpx

І почав братик наїжджати зі столиці в нашу провінцію мало не кожен місяць. Умовляв бабусю підписати дарчу. Бабуся плакала, відмовлялася і потім таки здалася

У моєї бабусі було двоє дітей. Старша дочка – моя мама і молодший син, у якого двоє дорослих синів. Бабуся прожила довге і важке життя.

Вона хотіла залишити спадок порівну дочкі і сину. Але втрутився мій двоюрідний брат. Закортіло його мамі жити в особняку з лазнею, мрія усього життя, так би мовити. Засоби у брата дозволяли цю мрію здійснити, але була перешкода – друга спадкоємиця, моя мама.

І почав братик наїжджати зі столиці в нашу провінцію мало не кожен місяць. Умовляв бабусю підписати дарчу. Бабуся плакала, відмовлялася. Дивлячись на це все, моя мама сама відмовилася від спадщини, тільки щоб мати в спокої залишили. В результаті бабуся підписала дарчу моєму двоюрідному братові, але з умовою, що коли прийде час, він її поховає.

Побудували хороми родичі швидко, а стареньку залишили доживати в старому будинку, який вже розвалювався, вистачило у сина совісті на таке.

Через рік бабусі не стало. Мама подзвонила мені рано вранці, я прибігла в садибу, де мені і повідомили, що потрібно терміново оформляти документи і займатися організацією. Брат і сам не зволив приїхати, і гроші на те аби бабусю провести в останню путь не вислав.

Рідня шушукалася довго. Але що варто дати обіцянку старенькій, нічого!З ним я більше не спілкуюся, просто не хочу. Столичне життя зовсім позбавило його совісті, якщо зміг так безсовісно обдурити бабусю, яка його любила більше всіх онуків, яка півжиття оберігала його. Ось такі бувають онуки.

You cannot copy content of this page