Минулого місяця ми з чоловіком їздили на вихідні до його друга Ігоря. Чоловік останнім часом багато спілкувався з ним та його компанією, тож ми вирішили взяти нашу маленьку донечку Софійку. Це був наш третій візит до Ігоря, але я все ще не дуже добре його знала.
Сашко тримав Софійку на руках і показував Ігорю наші весільні фотографії. На той момент я чекала на дитину, набрала зайву вагу та мала пухке обличчя. Ігор, побачивши фото, гучно вигукнув:
— Ого, що з тобою сталося? Напевно булочок наїлась. А коли ходила, ти котилась, немов м’яч?
Він продовжував розвивати тему та казати багато не надто приємних слів в мій бік. Я подивилась на Сашка, сподіваючись, що він заступиться за мене, але він тільки посміхався разом з Ігорем. Образа наповнювала мене. Все тяжче було від того, що чоловік не став на мою сторону, не заступився. Він підтримував Ігоря та жартував разом з ним.
Я взяла Софійку та пішла в іншу кімнату, поклала її спати й довго не могла заспокоїтись від образи. Це був не перший випадок, коли я відчувала себе самотньою й беззахисною. Коли хтось робить мені боляче, Сашко завжди знаходить виправдання або обіцяє, що наступного разу все буде по-іншому. Але нічого не змінюється.
Наступного дня я прокинулася з важким серцем. Вирішила, що треба поговорити з Олександром. Ми сіли за стіл, і я висловила йому все, що накопичилося. Розповіла, як мені боляче було від його бездіяльності, як відчуваю себе самотньою і не почутою.
Сашко слухав мене уважно, потім мовчки взяв мої руки й сказав, що йому шкода. Він зізнався, що йому складно було зрозуміти, наскільки важливий для мене його захист. Він пообіцяв, що більше не дозволить нікому мене ображати.
Після цієї розмови ми стали більше спілкуватися й ділитися своїми почуттями. Вирішили провести вихідні разом, без сторонніх людей. Прогулювались парком, де Сашко купив мені букет улюблених польових квітів. Він все повторював, як сильно любить і цінує мене. Це були найкращі вихідні за довгий час.
З часом, Сашко став більш уважним до мене. Ми працювали над тим, щоб розуміти й підтримувати одне одного. Наші стосунки стали міцнішими, і я більше не відчувала себе самотньою. Ми разом змогли подолати цей виклик, що ще більше зблизило нас як пару.
Ця історія навчила нас, що кохання потребує захисту, постійної роботи над собою та стосунками. Іноді, навіть болісні моменти можуть стати поштовхом до кращого майбутнього, якщо разом працювати над їх подоланням.
