Ігор, стояв на порозі свого маленького будинка, стискаючи в руках квиток до іншої країни. Він вірив, що тільки там, за тисячі кілометрів від дому, зможе заробити достатньо грошей, щоб забезпечити свою сім’ю. Адже саме цього, на його думку, прагнули його дружина та діти.
Ігор був майстром на всі руки, любив працювати у своїй невеликій майстерні, де творив справжні шедеври з дерева. Але тепер майстерня стояла закинута, заросла бур’яном,
нагадуючи про нездійснені мрії.
Життя закордоном виявилося набагато складнішим, ніж він уявляв. Важка фізична праця, довгі робочі дні, туга за домом — все це виснажувало. А гроші, які він відправляв сім’ї, не приносили очікуваного результату. Дружина, змучена самотністю і постійними побутовими проблемами, стала виснаженою та нервовою. Діти ж, не розуміючи причин батькової відсутності, відчували себе ображеними.
— Вони просто не вдячні. Я працюю для них, а вони…
Телефонний дзвінок обірвав думки Ігоря. Це була Олеся, його донька.
— Тату, ти коли нарешті додому повернешся? Ми так сумуємо за тобою.
— Скоро, доню, скоро. Тільки ще трохи попрацюю та приїду.
— Тату, а ти знаєш, що я тепер сама майструю? Роблю такі гарні шкатулки! З радістю у голосі сказала Олеся.
— Це добре, доню. Але ти ж дівчинка, тобі треба думати про інше, а не про якісь там дошки.
— Тату, а чому це не жіноча справа? Я ж теж людина! Я хочу займатися тим, що мені подобається.
— Олесю, ти ще маленька, щоб все розуміти. Тобі потрібна хороша освіта, щоб мати нормальну роботу. Я батько і знаю, що для тебе краще.
— А що для мене краще, вирішую тільки я! – Крикнула Олеся й скинула дзвінок.
Ігор сидів мовчки, тримаючи телефон у руці. Він не розумів, чому донька так йому відповіла. Він же тільки хотів, щоби у неї було гарне майбутнє. Але Олеся відчувала, що батько не поважає її вибір й намагається її контролювати.
Минали роки. Ігор, стомлений та розчарований повернувся додому. Він мріяв про щасливі обійми дружини та дітей. Але реальність виявилася не такою, якою він собі її уявляв.
Дружина зійшлася з сусідом, поки Ігор був на заробітках. Олеся продавала власні шкатулки, а менший син переїхав у гуртожиток при університеті. Ігор відчув самотність й зрозумів, що він тут більше нікому не потрібний. Тільки його гроші, які чоловік щомісяця надсилав сім’ї.
