Іллю насторожило те, що теща не попросить дочку поливати квіти, не залишила ключі від квартири. І він вирішив сходити на розвідку. На дзвінок у двері тещиної квартири йому відкрив якийсь незнайомий чоловік. “У будинку для літніх людей вона”, – повідомила сусідка-подруга тещі

Ілля був дуже задоволений своєю дружиною – симпатична, з хорошим характером. Йому багато хто заздрив. Жили вони з нею душа в душу, двох дітей мали. Не бідували – у Іллі був свій бізнес – автомийка, а Іра на дому манікюр робила. Начебто і не лаялися ніколи.

Єдиним мінусом у цьому безхмарному житті було постійне роздратування, яке чоловік відчував при вигляді Оксани Борисівни – матері його дружини. Коли вона приходила до них у гості, то Іллю аж пересмикувало від її голосу.

Якщо він знав точну дату приходу тещі, то під будь-яким приводом намагався злиняти з дому. А якщо візит був несподіваним, то посилався на зайнятість і йшов в сусідню кімнату. Іра дуже часто ображалася на чоловіка за таке ставлення до матері, але в кінці кінців звиклася. Головне, що він не грубіянив їй.

Оксана Борисівна, здавалося, не помічала неприязні зятя. Завжди ввічливо віталася, розмовляла рівно і чемно. І приводу ненавидіти у Іллі бути не повинно було, а от не склалося якось.

Останнім часом у Іллі з бізнесом відверто не клеїлося. Задавили конкуренти, довелося влізти в борги. Дружині про це він, звичайно ж, не говорив, не хотів засмучувати. Але кожен день став приходити додому темніше хмари.

Ірі, яка не могла не помітити зміни, наговорив, що він нездужає. А в один з цих однотипних, сірих днів його кредитори поставили йому ультиматум – або він через місяць віддає борг з відсотками, або буде йому погано. Дуже погано.

І треба ж було саме в цей день Оксані Борисівні прийти посидіти з молодшеньким, поки Іра ходила в лікарню зі старшою дитиною. Ілля прийшов додому і відразу впав на ліжко. Думати що робити.

Найімовірніше він задрімав, бо не почув, як теща увійшла в кімнату. “Ілля, що трапилося? Ти можеш обманювати Іру, але я бачу, що все серйозно. Я знаю, що ти мене недолюблюєш, але зараз справа не в цьому. Я хочу тобі допомогти, не протився”, – сказала йому теща.

І Іллю прорвало. Він розповів все. А теща, мовчки вислухавши його, веліла нічого Ірі не говорити і не впадати у відчай.

Через десять днів Оксана Борисівна зателефонувала зятю і призначила зустріч. Ілля був більш ніж здивований – теща віддала йому таку суму, якої з лишком вистачить покрити і борг і відсотки. Від шоку він не відразу подякував, а коли прийшов до тями, її вже не було.

Він розплатився і почав з нуля. Його справи повільно, але вірно пішли в гору. За всією цією метушнею Ілля не відразу помітив, що теща перестала до них приходити. Іра сказала, що мама на час поїхала відвідати родичів в іншу область.

Іллю насторожило те, що теща не попросить дочку поливати квіти, не залишила ключі від квартири. І він вирішив сходити на розвідку. На дзвінок у двері тещиної квартири йому відкрив якийсь незнайомий чоловік.

Він пояснив Іллі, що квартиру цю купив недавно. “Ось звідки гроші”, – червоніючи від сорому подумав Ілля. “У будинку для літніх людей вона”, – повідомила сусідка – подруга тещі.

Ілля сів в машину і поїхав за тещею. Він не міг, тепер не міг залишити її там. А коли приїхав, то вперше назвав її “мамою”. Просто сказав: “Мамо, поїхали додому”.