fbpx

Інна розуміла, що треба вибирати своїх, але все одно тягнулась до тих самих міських “веселунів”

Інна з самого дитинства була дівчинкою-відмінницею. Добре вчилась у школі та слухала батьків, ходила до церкви та співала навіть у церковному хорі.

Вона була відкритою людям, доброзичливою та такою яка дивилась на світ радісними очима і думала тільки ясно та позитивно.

Дівчина мріяла, як зустріне того самого, вийде за нього заміж та будуть у них дітки і як у казці житимуть вони довго та щасливо.

Але життя показало Інні іншу свою сторону, не таку світлу та позитивну.

Коли дівчині виповнилось 20 років вони з подружками почали ходити на танці до сільського клубу. Подружки Інни легко знаходили спільну мову з місцевими хлопцями, їм було з ними цікаво та весело.

А Інні це все не подобалось, і ті прості розмови, і те що вони навіть не могли сказати хоч якогось елементарного компліменту.

І тут подруга Інни, яка вибралась до столиці жити підказала Інні один додаток на телефоні щоб можна було знайомитись.

І так дівчина познайомилась з хлопцем з великого міста. Він їй здавався таким класним, і говорити гарно вмів, і цікаво.

Тож Інна вмить закохалася.

Їхні стосунки розвивалися дуже стрімко. Через 4 місяці вони побралися. І стали жити у селі з Інниними батьками так як його батьки не схотіли віддати молодим стару бабусину квартиру.

Зразу ніби все було добре, проте з часом коли прибавлялось роботи то починалися образи і докори з боку батька Інни відносно її чоловіка. Батько вічно почав говорити що він лінивий, і не хоче нічого робити.

І справді хлопець ніби старався навчитись робити просту сільську роботу але характер, і звички в нього все одно залишалися міськими.

От і врешті решт це, і призвело до того що через шість років хлопець так, і не витримав та покинув дівчину.

І Інна, якій уже далеко за 30 років собі сама сказала, що більше ніколи в житті не буде спілкуватись з міськими чоловіками, а потрібно шукати простого, доброго чоловіка з села.

Читайте також: Лариса тяжко працювала з 18 років. Спочатку за кордоном, про те з часом відкрила бізнес в Україні. Чи чорна пелена закриває очі, в яких не залишається чогось світлого і доброго. А можливо після отриманої суми всередині тільки пустота.

Але як не старалась Інна знайомитись саме з такими їй всі були не такі. Все одно її зацікавлювали ті самі цікаві, веселі чоловіки з міста.

Отже виникає таке питання: Чи можна обрати собі чоловіка керуючись тільки розумом?

Хтось пробував так. Якщо маєте бажання то поділіться своїм досвідом.

Можливо комусь буде цікаво і дасть якусь підказку у житті

Історію написала, Нінель спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.

You cannot copy content of this page