Іноді хочеться забути, що сталося і жити далі з чоловіком. Дивлюсь на сина і думаю, чи маю право не жити з чоловіком, вирішувати за сина його долю

Днями дізналася, що мій чоловік має стосунки на стороні. Для мене це несподіванка, хоча я почала підозрювати, що він мені невірний місяці три тому. Мені пояснювали, що хто знаходить собі “любку”, то не зовім причина зі мною.

Це його вчинки, підлі та за спиною. Вчинки маніпулятора.

Ми почали зустрічатись на другому курсі інституту. У нас багато спільного – друзі, інтереси і раптом таке.

У нас із чоловіком є ​​син, йому зараз 11 років. Непростий вік. На сьогоднішній день син не знає, що у нас у сім’ї проблема. З одного боку, у нас з чоловіком був хороший шлюб.

Ми не сварилися, чоловік мені допомагав із домашніми справами. Сварки були, але без образ. Чоловік дбайливий батько. Багато часу проводить із сином, із сім’єю.

Але я помітила, що чоловік охолодів до мене. Я намагалася запитати, у чому причина, може, я стала не гарною для нього, може щось йому не подобається.

На всі мої запитання він відповідав, що став старшим і просто не може бути так як давно. Мені й незручно до нього чіплятися.

Іноді хочеться все кинути, взяти сина та піти до батьків. Потім вирішувати питання із житлом.

Іноді хочеться забути, що сталося і жити далі з чоловіком. Дивлюсь на сина і думаю, чи маю право розлучатися, вирішувати за сина його долю.

Адже йому це буде не просто. Тим паче такий вік.

Спробувала на роботі запитати у співробітниць, що вони думають про зраду чоловіка.

Вони не знають, що трапилося у моїй родині. Співробітниці гордо заявили, що жінка сама винна у зраді чоловіка.

Але чим же я винна?

Сказали, що відразу знайшли б когось, якби довідалися про зраду, а потім би розлучилися.

Гордість їм не дозволила б жити з таким.

Зраджувати чоловікові не хочеться, а як жити далі, не знаю.

Чоловік розлучатися не хоче. Перепрошує і обіцяє, що ніколи таке більше не повториться.

Не знаю як мені бути.

Автор: Оксана