Марина вирішила виїхати закордон. Португалія була для неї шансом. Шансом заробити гроші на квартиру, на навчання, на краще майбутнє для себе і для сім’ї.
Її рідне село не дало їй перспектив, а для матері Марини була лише одна дорога — «їдь, зароби, не думай про нічого іншого». Після кількох місяців роботи в ресторанах та кафе в Лісабоні, вона наважилася на більш серйозний крок. Вона почала працювати нянею у багатій родині, де її увагу привернув один чоловік.
Іван — чоловік 55 років, з Вінниці. Він працював в Португалії у сфері бізнесу і часто приїжджав до родини, де Марина працювала. Його не можна було назвати молодим, але він був стильний, розумний і, без сумніву, мав харизму. Час від часу їх погляди зустрічалися, і, здається, Марина відчула щось більше. Вона почала помічати його більше. Іван, зі свого боку, неодноразово зацікавлено розмовляв з нею, запитував про її життя і навіть іноді жартував.
Час йшов, і один день змінив усе. Іван запросив Марину на вечерю. Він був сам, без дружини, і здавалося, що це було просто дружнє запрошення.
Невдовзі їхні зустрічі стали частішими. Іван почав захоплюватися Мариною, захоплюватися її енергією, молодістю, запалом до життя. Його любов до дружини давно охолола, а з цією молодою жінкою все було по-іншому — вона була новою, свіжою, цікавою. Іван почав все більше і більше знаходити час для Марини.
Але одного разу, коли все начебто почало рухатися в сторону серйозних відносин, трапилася ситуація, яка поставила все під сумнів.
Зателефонувала Алла — дружина Івана. Вона була на межі, і її слова дзвеніли гостро.
— Іване, ти що, зовсім з розуму зійшов? — голос її звучав з такою люттю, що Марина злякалася. — Я дізналася про твою нову «любов»!
Ну, все, тобі хана! Якщо підеш на ліво, я тебе прямо до твоєї голубки і відправлю! У мене все готово, я вже сумки тобі зібрала!
Марина почула ці слова. Вона подивилася на Івана. Його обличчя, спочатку розслаблене, раптом змінилося. Він став червоним, в його очах з’явився страх.
Алла не мала жодних сумнівів, вона була абсолютно впевнена у своїх словах. Вони з Іваном були разом багато років, і вона знала кожен його рух, кожен погляд, кожну його слабкість. Тому, коли її інтуїція підказала, що щось не так, вона діяла без вагань.
Іван спробував пояснити ситуацію, але Алла була невблаганною.
— Ти думаєш, я не знаю, що відбувається, а? — продовжила вона.
Вже вирішила: якщо ти скочеш в гречку, то забирай свої речі, і не думай, що я тебе чекаю! Ти поїдеш до своєї «голубки», а я подбаю про решту.
Марина сиділа в кутку, мовчки, слухаючи ці розмови. Вона не могла повірити своїм вухам. Все сталося так швидко. Вона думала, що, можливо, Іван вибере її, що він справді готовий почати нове життя з нею. Але виявилося, що її мрії зруйнувалися за одну хвилину.
Іван, сидячи в тиші, спробував зібратися з думками. Він зрозумів, що не може сказати Аллі правду. Тому він просто відповів:
— Алло, я… я не знаю, що сказати. Я повернуся додому і все поясню. Але ти теж повинна зрозуміти, що мені важко.
— Так, мені важко! — Алла розридалася в слухавку. Як ти міг? Як ти міг бути з цією дівчиною? Вона навіть молодша за нашу доньку!
Звук розбитого серця лунко відлунював у трубці, і Галина відчула, як ці слова пронизали її.
Іван закрив очі й відкинув голову назад. Він не знав, що робити. Алла була його дружиною понад 30 років, у них була спільна дочка, вони разом пережили чимало. І хоча їхнє життя не було безхмарним, Іван не міг просто забути, що між ними було.
Але Марина була інша. Вона не була частиною цього болю, частиною старих зв’язків. Вона була новим світом для нього, світом, який йому хотілося пізнати.
Марина стояла тихо, не знаючи, що сказати.
Вона підійшла до Івана і, тихо промовивши, запитала:
— Ти що будеш робити, Іване? Я не хочу бути тією, хто зруйнує твою сім’ю.
Іван мовчав, і, здається, він сам не знав, що вибрати. З одного боку — його дружина, його минуле, його обов’язок, з іншого — Марина, нові почуття і бажання.
— Я не знаю, — відповів він, його голос був слабким. — Я не хочу втратити все.
Марина подивилася йому в очі і сказала:
— Ти маєш вибір. Але чи буде це вибір у твою користь — це питання, на яке ти повинен відповісти сам.
Що ви думаєте про цю ситуацію?
Автор: Марія.
