Світла виховує двох дітей. Але діти їй не рідні, це діти її чоловіка і його коханки.
Вони познайомилися в школі, навчаючись в старших класах, тоді у Свєти і трапилася перша любов. Вона дуже сильно любила Ігоря, і як їй здавалося, він теж так само її любив. Потім він пішов в aрмію. А вона стала його чекати.
Вони листувалися, багато писали один одному. Світла писала, що вона сумує і чекає його. Він відповідав, що теж нудьгує. Але, одного разу, Світлана отримала лист, в якому він її назвав Ірою. Вона уважно оглянула конверт, ні, адреса, точно її, та й ім’я Іра в листі зустрілося лише в кінці. У приписці «Іра, я так тебе люблю». Світлана не надала цьому особливого значення, помилка, швидше за все. Відслуживши визначений термін, Ігор, повернувся додому.
Стосунки зав’язалися з подвоєною силою. Світла чекала, що ось-ось вони одружаться, але Ігор все відкладав. Говорив, що на роботу треба спочатку влаштуватися, як то на ноги встати. І Світлана, все розуміла, і чекала. Їй і не потрібен був особливо штамп в паспорті, але з ним якось надійніше.
Читайте також: Лінь – не завжди погано. Про що сигналізує організм, і чому необхідно дослухатись
Ігор все рідше став приходити до неї, рідше вони були вдвох. Вона запитала у нього, чому він віддалився. Ігор лише сказав, що влаштувався на нову роботу, і втомлюється. Світла більше не питала.
Потім подруга Світлани сказала, що бачила її нареченого з якоюсь дівчиною в кафе, вони мило розмовляли і сміялися. У Свєти боляче кольнуло, але вона промовчала. Навіть спробувала виправдати Ігоря, сказавши, що це колега з роботи.
А коли Ігор прийшов до неї через пару днів, він так і підтвердив, що це була колега з роботи. Світлана і перестав думати про неї.
Минуло п’ять років, Світлана все ще чекала пропозиції. Вони начебто вже і жити почали разом, але Ігор раз в кілька днів йшов на добу. А то і на всі вихідні пропадав. Багато працював. А, одного разу, Ігор повернувся пьяний- п’яний. Світла навіть злякалася, адже він практично не вживав спиртне.
-Що трапилося?
-Светка! Свєтка, Свєтка, ти моя цукерка. Йду від тебе. Зовсім.
Світла так і сіла.
-Куди ж ти йдеш і чому?
-Іра, моя кохана жінка, сьогодні нарoдила мені другого сина. Другого сина, Світлана. Я щасливий батько. Усе. Сьогодні ще переночую, а потім все.
Як так. Іра. Два сини. За її спиною, Ігор завів другу сім’ю. Свєтка проридала до ранку, а потім заснула без сил. Коли вона встала, Ігор вже пішов.
А з’явився знову тільки через рік. Очі в підлогу. За руку тримає одного, на руках другий. Звичайно, Світлана прийняла їх, як рідних. І за 10 років спільного життя, навіть не натякнула про минуле. Іра кинула дітей. Світлана всіх прийняла. Ось така терпляча жінка.
