Катерина поспішала на роботу. Будильник як на зло саме цього ранку вирішив виплюнути з себе батарейку, а мобільним для такого випадку вона користуватися не любила – ностальгувала за радянським минулим.
У метро було не так людно, як в її звичайний ранок. Начальник останнім часом сильно лютував, тому Катерина прекрасно розуміла, що її чекає на роботі. Через це і поспішала так, що погнула підбор на чоботі. Притулившись до стіни в переході, жінка зняла чобіт – все було не так уже й погано, день протримається, але ввечері потрібно щось зробити. Або віддати в терміновий ремонт, або купити нові.
Звичайно, особливо зайвих грошей у неї зараз не було – відкладала на відпустку. Благо, що поїде як завжди одна. Чоловік якось не заводився у неї, хоч і стукнуло 36 дівчинці. По молодості вона сильно переживала через це, а потім змирилася. На самоті все-таки є свої плюси.
Одягнувши чобіт, Катерина озирнулася. Трохи подалі, біля цієї же стіни якась бабуся благовидного виду продавала невеликі картини. Проходячи повз жінка краєм ока глянула на них. Дуже і дуже непогані.
Начальник звичайно ж спустив на неї всіх собак, але тривало це недовго, так як робочий процес відволікатися особливо не давав. День минув як завжди – в метушні і нервах. На зворотному шляху Катерина знову помітила ту саму бабусю в підземному переході. Це ж треба, мабуть зовсім їй туго, раз цілий день тут простояла.
Сама не знаючи чому, жінка купила у старенької одну з картин. Вдома, придивившись до свого нового придбання, Катерина зрозуміла, що не прогадала. На картині були намальовані хлопець з дівчиною, що йдуть в захід. Волосся дівчини розвівав вітер, а рука хлопця, якою він тримав кохану, була напружена. Ніби він силоміць вів кохану кудись … “Щось ти, мать, расфілософствувалася”, – сказала сама собі Катерина, вішаючи картину на стіну.
Мабуть позначалася відсутність романтичних стосунків в її житті. Наступного дня був вихідний, але жінка все одно пішла в той самий перехід. Розговорившись з бабусею, Катерина з’ясувала, що картини малює її онук інвалід-візочник. Їх мізерних пенсій ледь вистачає на оплату комунальних послуг, тому доводиться продавати творчість онука.
Михайло, звичайно ж, був проти того, щоб бабуся, яка його виростила, стояла в переході і принижувалася. Але жвава жіночка його навіть слухати не стала. Брала картини і щоразу сюди ходила.
Наступного дня Катерина взяла всі свої гроші, відкладені на відпустку і купила всі картини, які були у бабусі. Розплакалася старенька і довго дякувала Катерину, а ще наполегливо впросила її зайти в гості на чай. Жінці і самій було цікаво подивитися на талановитого художника.
Бабуся з внуком жили в старій хрущовці на околиці. У затишній, але зі старим ремонтом двокімнатній квартирі. Михайло виявився приємним чоловіком трохи старший Катерини. Веселий, товариський, йому явно було тісно в чотирьох стінах. Але візок чинив одні лише перешкоди. Візиту Катерини він дуже зрадів, хоча і спочатку засоромився.
Вони пили чай і розмовляли про все на світі. Жінці раптом здалося, що чоловік хоче виговоритися на роки вперед. Старенька вийшла з кухні, завбачливо залишивши їх одних. Катерина і не помітила, коли її рука опинилася в руці Михайла. А усвідомивши це, руку прибирати не стала. Їй зараз було добре, як ніколи.
Фото ілюстративне з вільних джерел
