Кавалер був настільки настирливий, що хочеш не хочеш, а незабаром дівчина вже просто мусила вийти за нього заміж. Добре, що Петро виявився порядним і не кинув її напризволяще. Тільки дізнався, що Оля чекає від нього дитину – відразу ж повів під вінець

Оля була закохана в Сергія ще зі шкільних років. Юнак спочатку нехтував її увагою – іншим однокласницям приділяв більше своїх залицянь і жартів. Але на останньому навчальному році між Олею і Сергієм була взаємна любов.

І пролунав останній дзвоник і покликав кожного окремо вибирати свій життєвий шлях. Сергія заманила військова справа.. А Оля отримувала професію педагога. Молоді люди часто обмінювалися листами-зізнаннями в надії на спільне майбутнє. Але доля внесла в їх мрії свої корективи. Джерело

Після закінчення вузу Оля отримала направлення в одне з приміських сіл – і там до неї почав залицятися настирливий хлопець Петро. Настільки настирливий, що хочеш не хочеш, а незабаром дівчина вже просто мусила вийти за нього заміж. Добре, що Петро виявився порядним і не кинув її напризволяще. Тільки дізнався, що Оля чекає від нього дитину – відразу ж повів під вінець.

Жили щасливо: побудували гарний будинок, виростили сина і дочку, онуків дочекалися, а ось до глибокої старості дожитив парі не судилося. Залишилася Ольга сама в своїх хоромах.

Словом перекинутися не було з ким, тому що діти приходили тільки у вихідні та внучат на канікули привозили. Ще коли на роботу ходила, то легше було на душі, але після виходу на пенсію пропрацювала ще три роки і змушена була поступитися місцем молодим.

І тут на 24 липня, саме в день Ангела, Ольга отримала запрошення – рідна школа скликала на зустріч однокласників. Зраділа несказанно, адже так хотілося побачитися з тими, кого не зустрічала десятиліття.

Збирався їх клас на 25-й ювілей, але вона не змогла тоді приїхати через сімейні обставини. Тому чим менше залишалося днів до зустрічі, тим більше хвилювань було на серці. Здавалося, вже і години рахувала. «Цікаво, думала – як склалися долі у всіх? А буду я знати кого-то через стільки років?»

Сподівалася побачити свою першу любов. І він приїхав. І вони зустрілися – обидва сивочолі.

– Ну, привіт, зраднице! – затиснув Сергій Ольгу в сильних обіймах.

Тому говорено-переговорено, наплакалися, посміялися – все, як у всіх однокласників, які зустрічаються в рідній школі, після багатьох років після випускного. Сергій, відставний військовий, також вже вдівець. Живе один. Діти з сім’ями живуть за кордоном.

– Оленько (тільки так він колись її називав), а поєднаємо тепер наші долі і серця. Для цього немає ніяких перешкод, адже ми тепер дорослі, – пожартував і сказав цілком серйозно:

– Продавай свою квартиру – і гайда до мене до столиці. Може, колишня любов ще не зовсім зотліла в наших серцях? Може, ми ще розпалимо наше багаття? Як думаєш, зраднице ти моя? Погоджуйся.

І вона погодилася. Гроші, виручені за продаж будинку, віддала дочці на розвиток ресторанного бізнесу і вже через місяць стала повноправною киянкою і поступово входила в нову колію життя.

Статус дружини Ольгі доводилося освоювати заново. Заново вчилася солити, тушкувати, страви і навіть по-новому сушити випрані речі, вивчати смаки і переваги нинішнього (з колишнім було набагато простіше) чоловіки. А вони у нього, як з’ясувалося, були не тільки вимогливими, але і примхливо-вибагливими.

І як не старалася Ольга бути такою жінкою, якою хотів її бачити Сергій, і терплячою і покірно виконувати всі покладені на неї обов’язки, в його словах і очах не помічала похвали.

А почуття, що на зорі їхньої юності були такими романтичними і гарячими, тепер трохи жевріли. Ними не тільки сердець, а й рук неможливо було зігріти. Але Ольга старалася, тому що сподівалася, що все налагодиться, що вона з усім впорається – якщо не по любові (точніше, з поваги) до чоловіка, то хоча б заради того, що тепер їй просто нікуди йти.

Але через вісім місяців умовного випробувального терміну без жодного жалю і співчуття Сергій сказав:

– Я чомусь думав, що ти інша, а насправді ти якась холодна. Пробач, але ми повинні розлучитися.

Після смеpті Петра це був другий удар для Ольги. Бiль так стиснув серце, що навіть сльози застигли в куточках очей і не могли пролитися. Такою приниженою, розтоптаною за свої 68 років Ольга ще ніколи не відчувала себе. Через заціпеніння вона навіть не змогла запитати чоловіка, куди ж їй, без будинку, тепер йти.

А дійсно, куди? Дочка співчувала мамі, шкодувала, але в своєму будинку місця для неї не було. А гроші вже вклала в ресторан. Прибутки, звичайно, він дає, але не такі, щоб придбати матері хоча б маленький власний куточок. Зійшлися на тому, що Світлана щомісяця буде перераховувати на мамину банківську картку по 200 доларів. Але потрібна сума нaкапає не за рік і не за два, тому сестра звернулася до брата:

– У вас місця більше, візьміть маму до себе.

І чуйна невістка Люда, незважаючи на те, що в їхньому будинку вже жила в той час її мама (змушена була забрати з села), взяла і свекруху.

Як не дивно, але свахи зжилися одна з одною. Співробітниці чоловіка навіть заздрять йому: «Добре тобі, прийдеш додому, а там – прибрано, вимито, стіл накритий.

Ольга вже втратила надію на свій власний куточок, адже доччині внески ще накопичувати і накопичувати, а їй невідомо, скільки років відміряв Бог.

– І смикнув мене нечистий на те друге заміжжя – не раз говорить жінка. – Сиділа спокійно в будинку, ні від кого не залежала, раділа Мухтару і Мурзіку, матіоли і чорнобривці під вікнами висівала, город обробляла, діти і внуки мене відвідували. Чого ще треба було? Але ніє! Перше кохання свиснуло через ворота – і вона, стара дура, як в юності, стрімголов помчала на той свист, не замислюючись, чим для неї обернеться такий необдуманий вчинок.

Читайте також: Дівчина, ще молода і наївна, вірила в те, що у них з дружиною все вже йде до розлучення, і необхідно лише трохи почекати. Артур зустрічав Аню з навчання, дарував дорогі подарунки і часто залишався у неї на ніч. Все так тривало до одного дня

А недавно сваха підкинула зручну ідею, і Ольга сама тоді зловила себе на думці, що, може, Сергій так помстився їй за те, що вийшла колись заміж за іншого. Але як би там не було – він вчинив негідно. Не по-чоловічому, не по-людськи. Офіцери так не поводяться.

Виявляється, перше кохання не завжди солодке.

Фото ілюстративне, з вільних джерел