Мій коханий – дуже творчий і креативний. Ідеї з нього так і пруть. Вони бувають різні – геніальні, фантастичні, навіжені. Загалом, з ним не засумуєш. Що він знайшов в мені – уявлення не маю! Я звичайний графічний дизайнер – там етикетки придумати, упаковку, принт для тканини. Так ось думаю, думаю – все мені не так. Рома ж підійде, два слова скаже по суті – і все! Відмінна ідея готова до втілення. А шеф мій думає, що це я така геніальна.
Загалом, дружимо ми з Ромою, дружимо і раптом зрозуміли – це справжнісінька любов. Стали зустрічатися як пара. Рома красиво доглядає, я дозволяю йому це робити. І ось він вирішив, що час вже перейти в розряд «чоловік-дружина». Вирішив зробити красиво свою пропозицію руки і серця. Загалом, взяв він напрокат човен на дуже красивому озері (їхали майже за 100 км) і попливли ми в самий його центр, де і мала відбутися подія, а з берега це дійство повинен був знімати друг на відео. Це мені зараз вже смішно, а тоді …
Витягнув Рома обручку в красивій коробочці, хотів стати на коліно переді мною, такою гарною (знала ж, готувалася). І якось невдало він хитнув човен, а він і перекинулася!!! Обручка на дно (коробочка залишилася плавати!). Заодно потонули і мої новенькі французькі туфлі! І мій смартфон. Його телефон потім теж виявився безповоротно зіпсований. Плисти в ошатному платті, так з розпущеним волоссям, виявилося дуже незручно. Так до всього виявилося, що мій кавалер і плавати то толком не вміє! Довелося ще й його підтримувати.
Друг на березі не витримав, роздягся і поплив мені допомагати. Поки ми дісталися до берега, у друга сперли відеокамеру і кросівки. Причому, ми не бачили, щоб хтось підходив до них! Ще довелося заплатити за евакуацію човна! Їхали ми додому мокрі, так як запасний одяг ніхто не взяв. Добре, що посвідчення водія було в файлі і не намокли. Спочатку зупинив один ДПСник, а потім видно вони передавали один одному по рації і просто розважалися, змушуючи кожного розповідати, чому це ми мокрі їдемо в машині.
Кілька місяців ми приходили до тями. Потім Рома вирішив повторити спробу красиво одружитися. Ні, на озеро ми не поїхали! Ми поїхали кататися на конях, на красиву галявину. Рома взяв з собою кошик для пікніка, а в там всякі частування і кекс, особисто ним спечений, в який було поміщено нову обручку. Ні, зуб я не зламала! Все набагато прозаїчніше. Ми покаталися, знайшли дуже гарне місце, розклалися на траві, як на картинах. Коням ноги сплутали і пустили пастися. Не знаю, що ці коні їли перед цим, але у них явно пучило живіт і вони стали пускати гази.
Кожен процес тривав до двох хвилин, з характерним звуком, а перерви були по пару хвилин. Так як коней було двоє, то пташок навколо вже не було чути, а «аромат» стояв такий, що комарі падали на льоту. Ми пробували піти від коней подалі, але вони вперто тяглися за нами. Через 15 хвилин на мене напав істеричний сміх, потім і Рома підключився. Звичайно, вже пригощатися і зізнаватися в почуттях ніхто не зміг.
Практично зі сльозами на очах, біля під’їзду мені Рома вручив кошик з вкусняшками, але заповітний кексік забрав з собою. Загалом, відчуваю – скоро гряде третя спроба. Мені трохи не по собі – Рома нібито ненароком поцікавився: а чи змогла б я з парашутом стрибнути?!! Ось і думаю, може ну його, це заміж?! Будемо просто жити цивільним шлюбом! Навіть не знаю, може, попрощатися з усіма … Про всяк випадок!
