Ось такий виявився Пашка зрадник. Таня, звичайно, плакала. Рідні хором умовляли не робити трагедію з нісенітниці: «Ну не з трьома ж дітьми і після багатьох років шлюбу він тебе кинув? Подумаєш, рік позустрічалися».
Після цього Танька голосила ще гірше, і дітей, і заміж за Пашку хотілося …
А потім зібралася, і до столиці умотала. До інституту вступила, підробляла вечорами в кафе. Закрутило життя, відволіклася.
А років через три, через спільних знайомих дізналася, в дерево врізався її … так тепер вже не її – Пашка. Прямо на мотоциклі.
У лікарні лежить, не ходить. І Христина білявка його негайно кинула, і друзі-товариші відвернулися. Тільки мати невпинно біля ліжка сина сидить.
І що ви думаєте? Зірвалася Таня, в інституті академічну відпустку взяла – і до коханого зрадника рвонула.
Перший час гнав він її з палати, соромно було хлопцеві, що в такому вигляді перед колишньою, та й як кинув згадувати соромно. А гірше за все, що зрозумів, як необачно, он Христя яка виявилася …
А Таня не йшла. Щодня, як на роботу, де поїсти принесе, де медсестрі, санітарочкою допоможе з Павлом впоратися. Золота дівка.
А тут почула, що на ноги може Павла операція поставити, яку тільки в столиці фахівці проводять. А у матері Павла грошей ні копійки …
Зірвалося дівчисько до столиці, всі інстанції пройшла, вибила квоту якусь безкоштовну, доставку Павла організувала.
І через півроку дивіться-но, хто на своїх ногах по парку поки ще невпевнено шкандибає? Павло! Гуляє так, з одного боку мати підтримує, з іншого Таня для підстраховки йде.
Надійний тил. З такими рідними і близькими нічого не страшно. Розуміє це Павло, скоса на Таню погляди кидає, повернути все хоче. А запропонувати не вирішується. Соромно. Страшно.
… а ще через рік вже вп’ятьох по парку прогулюються: мати, Павло, Таня, так двійня в колясці.
Зважився-таки Павло, освідчився. А Таня взяла й погодилася. І тепер у них нова радість – підростають синок з донькою, двійнята.
А інститут Таня так і не закінчила.
