fbpx

“Коханий, ти мене бicиш! Роби щось з цим”

Олену звички її цивільного чоловіка просто зводять з розуму. Особливо зараз, коли вона влаштувалася підробляти на другу роботу і приходить додому без сил. А там – безладний Петро, ​​кімната якого стає схожа на звалище, поки Олена відсутня. Він сам працює не щодня і загаджує свій кут до невпізнання. На журнальному столику – еспандери, інструменти, на дивані – речі, які акуратні люди в шафу вішають.

А ще Петя чавкає, ходить в тpyсах і занадто активно жестикулює. Про розкидані шкарпетки тактовно промовчимо. Спочатку з цим якось миришся, але з часом деякі звички починають дико дратувати.

Цитую Олену:

“Я приходжу в якийсь ірраціональний сказ, коли мені доводиться прибирати за ним. Думаю, я боюся перетворитися в свою матір, яка все життя прислуговувала батькові. Я розумію, що повісити штани в шафу не означає стати рабинею. Але мене все одно бере злість: чому я повинна це робити постійно?

Проблема ускладнилася, коли я стала говорити з чоловіком в звинувачувальному тоні. Типу – “ти що, не можеш поводитися, як нормальні люди?” Але якщо взагалі не звертати уваги на те, що мені не подобається, і жити за принципом “стерпиться-злюбиться” – це ж теж крайність.”

Читайте також: Запізнилася в гуртожиток, він був закритий. Кавалер заспокоїв, що я можу переночувати у нього. Це насторожило

А я пам’ятаю, як один хлопець моєї подруги (вона розповідала) постійно ставив каву в турці варитися, і вона постійно “тікала”. Нехай подібні дрібниці і не перекривають якихось вагомих переваг, але, погодьтеся, дами, нервують, так? Не помічати їх, напевно, неможливо, але завдання Олени в тому, щоб навчитися жити з цим. Чоловіка, мені здається, вона не перевчить. Майже нереально змінити поведінку іншої людини, але можна хоча б змінити власний погляд на цю поведінку, свою реакцію на нього.

Джерело.

You cannot copy content of this page