Здається, це тільки в анекдотах і чорних комедіях один з партнерів вбuває іншого, бо той занадто голосно сьорбає чай. Однак в житті претензії по дрібницях можуть підточити навіть найміцніші стосунки. Як жити, якщо звички коханої людини звoдять з рoзуму?
Помиляються ті, хто думає, що тривалі стосунки руйнуються через щось серйозне: зраду, погану звичку, розбіжності з приводу того, чи варто нaрoджувати дітей або на що витрачати гроші. Насправді звичка одного з подружжя плямкати або приcтрaсть до iдiотського реаліті-шоу приховують в собі набагато більше небезпеки.
«Коли ми тільки познайомилися, мені здавалося забавним, як Вадим квапливо знищував всю їжу, яку я ставила на стіл, – зізнається 36-річна Світлана. – Я уявляла, що він справжня печерна людина і після обіду у нас буде дике, первісне кохання. Але зараз, через три роки, я насилу стримую себе, щоб не вuбyхнyти. Як привчити його вести себе за столом як слід?»
Соціальний психолог Майкл Каннінгем визначає цей процес як перехід від «поведінки на авансцені», коли ми все ще намагаємося справити хороше враження, до «поведінки за лаштунками», коли ми розслабляємося і демонструємо своє справжнє «Я».
Якщо цей перехід позначається різко (а нерідко це відбувається відразу після весілля або медового місяця), він може викликати сварки і розчарування. Той, хто ласкаво терпів примхи іншого, раптом розуміє, що буде змушений жити з ними щодня, цілий рік. А той, хто намагався стримувати себе, нарешті «розслабляється»: мета завойована, його і так люблять.
Не помічати роздратування неможливо, тому завдання полягає в тому, щоб навчитися жити з ним. Практично нереально змінити поведінку іншої людини, але можна змінити власний погляд на цю поведінку, свою реакцію на неї.
Читайте також: 16 речей, які хороша дружина завжди робить для свого чоловіка
Копати глибше
З іншого боку, звичка чіплятися до партнера по незначних приводах може свідчити про більш глибокі проблеми – як у відносинах, так і в нас.
«Справа не стільки в самих вчинках, скільки в тому сенсі, який ми бачимо в них, – говорить психолог Джанетта Рейбстін. – Ті, хто переживає депресію або боїться близькості, можуть сприймати реальність неадекватно. Замість того щоб поговорити з партнером про те, що їх дратує, вони нерідко фантазують про те, що забудькуватість партнера насправді говорить про його байдужість і холодність».
Шукайте рішення разом
Вірний спосіб посилити проблему – розмовляти з партнером в обвинувачувальному тоні, використовуючи фрази на кшталт «це твоя проблема – так розберися ній», «ти що, не можеш вести себе як нормальні люди»? «Щасливі пари намагаються вирішувати проблеми спільно, без тиску і шантажу», – пояснює Сюзанна Абсе, директор центру з профілактики сімейних конфліктів.
Те ж саме і з ситуаціями, де є конфлікт інтересів – наприклад, з ким із батьків проводити свята або кому оплачувати квитанції.
«Пари, в яких панує гармонія, не ведуть себе як політики, які сперечаються через спірні території, – говорить Абсе. – Швидше, така сім’я схожа на фірму, в якій обидва партнери мають рівні частки. Навіть якщо один поступається, інший буде намагатися запропонувати щось на втіху, щоб кожен залишився задоволений».
Говоріть відразу
Інша крайність – взагалі не звертати уваги на те, що вам не подобається, і жити за принципом «стерпиться-злюбиться». «Як би ми не сподівалися, що рано чи пізно ми звикнемо до постійних запізнень партнера або до його звичок залишати одяг де попало, дослідження показують, що з часом роздратування тільки зростає», – погоджується Майкл Каннінгем.
Він навіть придумав назву для таких проявів – «соціальні алергени». Коли ми помічаємо їх в перший раз, ми посміюємося над ними або ігноруємо їх. Вдруге ми вже докладаємо зусиль, щоб не думати про них, але в сотий вони стають нестерпними. Зазвичай алергени дають про себе знати в період від 3 місяців до півроку після знайомства. Багато що залежить від того, як багато часу пара проводить разом. Цей процес психологи називають «деромантізація».
Каннінгем радить заводити розмову на цю тему відразу. Якщо ваше невдоволення добре «настоїться» і перетвориться в справжню злість, говорити про це спокійно вам буде важко. Пам’ятайте про те, що партнеру потрібен час, щоб усвідомити, наскільки його поведінка є незручною для вас, і навчитися стежити за собою.
Придивіться до себе
Ваші претензії можуть говорити про вас більше, ніж про партнера. «Часто буває так, що ми помічаємо в інших недоліки, які найбільше ненавидимо або не можемо прийняти у собі, – зазначає Марсон. – Поспостерігайте за собою: чи помічали ви в собі риси, які ви не можете прийняти в партнері? діяли ви коли-небудь схожим чином?»
Навчіться бачити ліс за деревами
Багато моментів незручності і нерозуміння виникають через сам факт особистісних відмінностей. Ми всі різні, і чим яскравіше наша індивідуальність, тим більше шансів, що прояви цієї індивідуальності будуть дратувати оточуючих.
«Мій чоловік – письменник, і у нього є маса ритyaлів, які допомагають йому налаштуватися на роботу, – каже 52-річна Анна. – Іноді вони доходять до абсурду: наприклад, поки він сидить за книжкою або есе, в будинку повинна бути повна тиша. Навіть мої кроки можуть змусити його нервувати. Але коли я читаю те, що у нього вийшло, я дякую Богові за те, що живу поруч з таким глибоким і мудрим чоловіком».
Прийняти на свій рахунок шорсткості в поведінці партнера просто. Але пам’ятайте, що мотиви вашого партнера можуть відрізнятися від ваших власних.
«Нам буває непросто впоратися з власним темпераментом, залишатися зібраними і усвідомленими, – пояснює терапевт Тревор Сильвестр. – Але це не означає, що ми не намагаємося. Придивіться до партнера: може, минулого тижня він не вимив посуд, зате допоміг вам з роботою. Частіше помічайте те, за що ви можете бути вдячні, і не забувайте говорити про це партнеру».
