“Коханий, зрозумій і пробач. А ще дітей у бабусі забери” – пишу чоловіку з Дубаю

Як же мені все набридло. Каші, збори на прогулянку, прання, прибирання, готування, вмовляння на сон. В якийсь момент, натягуючи на вередливу доньку колготки, я зрозуміла, що скоро вибyxну. Подам на розлучення. Здам дітей в інтернат. Загалом, зроблю все, щоб тільки це порочне коло розірвати.

Aдже я говорила чоловікові, що не справляюся. Коханий, давай візьмемо няню? Любий, давай ти будеш не дивитися ввечері футбол, а купати дітей? Коханий, можна я піду в суботу в кіно одна, а потім на фітнес? Ні. На все ні. Або, подумаємо.

Втомилася. Так я собі і пояснюю цей свій вчинок. Я підписана на групу гарячих путівок, читаю їх іноді, будую плани, що коли діти підростуть, ми поїдемо на море. Я ж так люблю його! Так сумую! Раніше, щороку літали, а тепер чекаємо, коли діти підростуть.

І ось, гортаю стрічку, бачу, відмова від туру. Смішні гроші. Виліт сьогодні. Дубай. Господи, це ж шанс вирватися.

Я швидко набираю мамі і кажу, що мені терміново потрібно привезти дітей. У мене справи. Дуже важливі. А дітей забере чоловік після роботи. Мама, звичайно, погодилася. Вона взагалі розуміє.

Поки однією рукою одягала дітей, іншою – дзвонила другу-агенту, щоб тур забронював. Сьогодні п’ятниця, значить, попереду два вихідних, чоловік впорається. А там і я повернуся.

Через дві години дітей закинула до мами, розцілувала, а сама на таксі в аеропорт. По дорозі захопила сендвіч, каву, остання забігла на реєстрацію, сіла, встигла. І в момент зльоту мене така ейфорія накрила, ви просто не уявляєте. Таке відчуття, ніби втекла, як в школі з нелюбимого уроку і мені знову 15.

Читайте також: Два товариші заночували в будинку вдoви-багачки і тут минуло 9 місяців

Прилетіла, пишу чоловікові з Дубаю: «Коханий, зрозумій і пробач, і не забудь дітей у бабусі».

Розумію, що ви будете мене засуджувати, але гроші були мої власні, подаровані мені ще взимку на ювілей, я все ніяк не могла придумати, що купити. А чоловік не маленький, вже з двома дітьми як-небудь впорається.

А поки я лежу біля басейну і пишу цей лист. Добре, що поки почуття провини до мене ще не дійшло. Сподіваюся, заглушу його келихом хорошого вина.

Автор: Христина

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram