Ми з дружиною давно мріяли стати батьками, але ніяк не виходило. Кохана навіть почала боялася, що ніколи не стане матір’ю. Вона стала одержима цією думкою – почала ходити по бабкам, їздила в різні монастирі, а допомогло лікування в санаторії на грязях.
Після повернення додому ми через місяць дізналися, що чекаємо дитину. Зараз нашому синові 4 роки.
Коли маля з’явилося на світ, дружина просто світилася від щастя і майже не випускала крихітку з рук. Вона виявилася дійсно супер мамою, іноді навіть занадто турботливою, як мені здається. Хлопчика не потрібно так сильно опікати. Але дружина не хоче нічого чути, весь час з дитиною.
А сама, чесно кажучи, вже не відомо, на кого перетворилася. Розповніла, волосся не доглянуте, манікюру немає, вдома в халаті, на вулиці в спортивному костюмі. Я вже забув, коли востаннє бачив свою дружину в сукні. Раніше вона любила і вміла гарно чепуритися, одягатися. На роботі постійно пропадала, все вважала, що без неї там не впораються.
Зараз і не згадує, я періодично натякаю їй, що було б непогано знову повернутися «в люди». Навіть якщо на неповний робочий день, адже мова не про гроші йде. Я просто не хочу, щоб моя кохана повністю деградувала, а все йде до цього. З нею навіть про що поговорити не має, окрім дитини.
Ось тільки як змусити її піти на роботу, які слова підібрати, щоб не образити?
