Я виросла з батьком. Він дав мені стільки тепла і любові, що так вміє не кожна мама. Я дуже вдячна йому за все.
В нього не одноразово була можливість створити сім’ю з іншими жінками. З однією з них вони вже навіть були розписані, поки вона не сказала, що хоче наpодити своїх дітей. Все б нічого, але їм було «мало місця для немовля», тому вона сказала, що діти будуть тоді, коли вони віддадуть мене в інтернат.
Більше цієї жінки в нашому домі я не бачила. Мене не залишала думка, що заради мене він пожepтвував своїм щастям. Я точно знала, що ніколи його не підведу та завжди буду вдячна за щасливе життя, не дивлячись ні на що. Джерело
Я вступила в університет та познайомилась там з хлопцем Богданом. Через два роки я отримала пропозицію руки та серця і погодилась. Коли в нас була розмова про подальші життєві плани я одразу попередила, що від тата я переїжджати не буду. Я не могла залишити його самого після всього, що він для мене зробив. Богдан знайшов спільну мову з моїм татом та почали ми жити втрьох. Все було чудово до тих пір, поки я не наpодила дочку.
Тут і почались перші проблеми та сварки. Кожен чоловік вдома мав свої погляди на методи виховання. Ясна річ, що вони були кардинально різними. Мені були дуже не приємні їх конфлікти. Тоді Богдан і почав наполягати на тому, щоб ми переїхали та жили як повноцінна сім’я окремо. Тим більше, що така можливість була.
Одного разу до нас приїхала свекруха. Вона зайшла до нас додому та перше, що я помітила – це її валізи. Вона заявила мені, що свою квартиру здала в оренду, а жити бути з нами, бо йти їй немає куди. Вона з посмішкою сказала мені: «Ну не залишиш же ти мене, маму твого чоловіка, на дворі?».
Я була в шoці. Я не уявляла як ми з нею будемо ладити, адже, стосунки в нас напружені. Але вона мені сказала, що, раз ми живемо з моїм татом, то чому її син повинен бути обмежений в таких же правах, адже, він теж хоче жити поруч зі своєю мамою.
Період, який почався в нашому житті я можу назвати одним словом – кoшмар. Свекруха почала лізти в усі справи. Вона вчила мене як я маю виховувати доньку, як я маю готувати їсти, як я маю прати одяг та як маю поводитись з власним чоловіком. Коли мені це набрижло я почала їй відповідати, що я сама розберусь, що і як маю робити. А в відповідь я чула: «А чого це твій тато може лізти у ваші справи, а я ні?».
Я почала думати про цю ситуацію та усвідомила наскільки сильно любить мене чоловік, який терпів конфлікти з моїм батьком та слухав мене, коли я просила не переїжджати. Я кожного дня по декілька годин роздумувала, як я маю вчинити. Через ці думки я навіть не помітила, як змінились відносини між моїм татом та моєю свекрухою.
Перше вони активно фліpтували один з одним. Потім був «цукерковий» період, а через місяць вони й взагалі не приховували, що в них відносини. Коли я запитала, чи це дійсно так свекруха відповіла мені: «А що? Ми вільні люди, чому не можемо створити власну сім’ю». Я не знала як маю реагувати на це. З одного боку, дійсно. Дорослі люди, самі нехай розберуться. А з іншого боку, ну якось дивно це.
Але ми з чоловіком вирішили не втручатися. А історія закінчилась тим, що вони нас попросили переїхати в орендоване житло. Тепер ми з чоловіком і дитиною живемо втрьох в гарній орендованій квартирі. Відкладаємо кошти на власний будинок. Тепер ми щасливі, що ситуація вирішилась саме так.
