В Італії я працюю довго, більше 15 років.
Коли зателефонувала донечка, сказала, що їй хлопець зробив пропозицію, я так зраділа, що купила квиток на літак.
В Італії, я працювала важко, зате купила квартиру донечці та майже збудувала будинок двохповерховий.
Грошей на весілля я також склала, знаючи, що в мене доросла донечка, має серйозні стосунки. На носі весілля. Неохота її розчаровувати. Тому підготувала кругленьку суму.
Прилетіла в Україну, до рідного дому, день відпочивала а поті взялася за прибирання.
Поки я на чужині, дома ніхто не жив та не доглядає за будинком. Донечка на квартирі.
Тому в мене тиждень зайняло все вимити, та скласти. Обожнюю бути вдома.
Дуже хотіла вразити сватів, тому все приготувала, докупила гарний посуд, спекла торт, страви як у ресторані, постаралася на всі 100%.
На заплановану дату приїхали свати. Перші враження позитивні. Люди виховані, інтелігенти.
Обговорили про весілля, яке плануємо справити після перемоги бажаної, а наразі плануємо розпис та застілля.
По цих питання ми дійшли швидко згоди, сперечань не було зовсім.
Наступне питання, куди поїдуть жити молодята після розпису.
Я й розповідаю, що купила для донечки єдиної квартиру однокімнатну, хай молодята там і живуть.
Бачили б ви лице свахи, незнаю, які думки виникли у неї в голові, але змінилася вона, наче з’їла квашену капусту.
Та коли я пішла уже по каву та торт, сваха підійшла до мого чоловіка і каже:
-я не хочу аби молодята жили в однокімнатний квартирі. То якась халабуда а не квартира. Місця мало. А хата то велика. Собі ви хату берете, а молоду сім’ю у маленьку квартиру то?
Я коли це почула, мало не впала, але вдала, що не чую. Бо розуміла, що уже себе не вконтролюю в в емоціях.
Та через місяць моя донечка уже почала мене просити, аби помінятися з нею нерухомістю. Каже:
-мамо може ти поживеш у квартирі, а мені даш жити у хаті. Я читала, що половину шлюбів розпадається через рік після весілля проживаючи у однокімнатній квартирі.
Щось мені здається, що мій Олежик довго не задержиться у цій однокімнатній квартирі, він з інтелигентної родини.
Ти ж заробляєш гарно у Італії, можеш собі за рік наскладати на більшу квартиру.
Я все одразу зрозуміла.
Уже вплинула свекруха, почала маніпулювати нею, що життя в однокімнатний квартірі не просте.
І що мені далі робити. Я обміняти не погоджуся. Я важко працюю, і купівля цієї квартири теж було не просто. Я у всьому відмовляю собі.
Невже донечка цього не цінуватиме. Сваритится я також не хочу.
