Коли ми дісталися родичів, я вирішила вдавати, що нічого не знаю. Ми гарно відпочили, але на зустріч випускників я чоловіка не відпустила. Поставила умову: якщо він піде, то додому може не повертатися

Я завжди знала, що чоловік мені зраджує. Не раз я йому пропонувала розлучитися, виставляла його речі на сходи, але він кожного разу повертався. Він казав, що залишається заради дітей, а у мене не було сили вигнати його з дому. До того ж я не знала, як пояснити дітям, що тато більше не буде з нами жити, адже я бачила, як він любить Тетянку з Катрусею.

За все життя він не дарував мені квітів, не говорив, що любить, не робив сюрпризи. Ми навіть з ним ніколи не ходили у кіно. Він просто купив відеомагнітофон і брав фільми у прокаті. Він гарна людина, добра й усім намагався забезпечити дітей.

Тільки один випадок розставив всі крапки над “і”. Але зараз, коли я згадую про це, мені вже смішно.

Приблизно раз у п’ять років до нас із Румунії приїздить сестра чоловіка Наталя. Зазвичай вона гостює у нас тиждень, а тоді ми всі разом їдемо на море до Одеси. Там, мій чоловік закінчив школу, і там у нас залишилися ще родичі.

Цього разу Наталя приїхала разом зі своїм кавалером. У неї чоловік давно відійшов у вічність і жінка сама виховувала двох синів. Ми радо їх зустріли, познайомилися з її нареченим й провели гарно тиждень.

Цього літа ми не збиралися їхати до моря, хотіли дещо купити додому й заощаджували кошти. Але коли я побачила, що мій чоловік збирається, то зазбиралася також. Ще й дітей зібрала. Через невелику суперечку, чоловік погодився взяти дітей на море, але по всьому було видно, що йому це не подобається.

Ми сіли на потяг і поїхали. Розмова за розмовою й з’ясувалося, що чоловік з сестрою збираються на зустріч випускників. Але я тоді ще не розуміла, чому чоловік не хотів брати мене. Все з’ясувалося, коли ми приїхали в Одесу.

На вокзалі ми з Наталею і моєю донькою пішли до магазину, щоб купити води та щось перекусити, але зустріли якусь жінку. Вона радо привітала Наталю й запитала, чи приїхав її брат. Тоді випалила, що і Віра також приїхала й потрібно їх звести разом. Наталі було незручно й вона показала жестом, що тут стоїть його дружина й дитина, але було запізно. Все що мені потрібно було почути, я почула. Тільки перед дитиною було незручно.

Коли ми дісталися родичів, я вирішила вдавати, що нічого не знаю. Ми гарно відпочили, але на зустріч випускників я чоловіка не відпустила. Поставила умову: якщо він піде, то додому може не повертатися. І він послухався.

Того вечора Наталя все ж таки пішла на зустріч випускників, а її кавалер залишився з усіма нашими родичами. Він закрився у кімнаті й не пішов вечеряти. Було видно, що наречений такої витівки терпіти не буде. Так і сталося. Вони відразу розійшлися, коли повернулися до Румунії.

Коли ми повернулися з відпочинку, мені потрібно було щось робити. До того ж виявилося, що чоловік любив цю Віру все своє життя.

Я знайшла у записнику чоловіка номер телефону цієї Віри й поговорила з нею. Сказала, що не хочу ставати на заваді їх щастю. Коли про це дізнався чоловік, він спочатку обурився, а тоді йому ця ідея прийшлась по душі. Він зібрав свої речі й подався до неї.

Але не довго тривало їх щастя. Через тиждень чоловік повернувся додому. Не прийняла його Віра. Сказала, що не хоче обтяжувати себе життєвими клопотами й відправила додому.

З того дня минуло понад 10 років. Інколи ми згадуємо цю історію і посміхаємось. Тільки від дочок соромно за такий вчинок, але чоловік їх дуже любить і свою провину вже давно відкупив.