fbpx

Коли ми зважилися переїхати у велике місто то і почалися різні для нас неочікувані прохання від родичів. Що з ними тепер робити?

Декілька років тому ми з чоловіком вирішили узаконити наші відносини, до цього якийсь час ми вже жили разом. Весілля ми не влаштовували, тихо розписалися та з’їздили на відпочинок.

Оскільки святкувань не влаштовували, то й на подарунки не чекали, але батьки чоловіка урочисто презентували нам досить велику суму грошей, за словами свекра, на оновлення машини чоловіка.

На момент початку наших стосунків ми були вже досить дорослими, мені було 31 років, а чоловікові 35, обидва мали добрий заробіток.

У мене була куплена однокімнатна квартира, у чоловіка двокімнатне житло. Жили ми у невеликому містечку, тож ціна квартир не велика.

Два роки тому ми зважилися на переїзд у велике місто неподалік столиці. Житло тут набагато дорожче, ніж у нашому місті, але продавши обидві квартири, додали гроші, що подарували батьки, і те, що встигли зібрати.

На готовий проект забракло, але купили котедж на етапі початку зведення коробки. Забудовник попався відповідальний, котедж збудували вчасно і ось минулої весни ми стали щасливими власниками будинку на три кімнати.

Чоловік є другим сином у сім’ї, у другого брата дочка від першого шлюбу та близнюки від другого. Зараз друга дружина з близнюками перебуватиме в Італії як переселенка. Старший син студент.

Ми з чоловіком взяли батьків чоловіка до себе, нам було не зовсім зручно, оскільки будинок знаходитись у стадії ремонту, але не допомогти ми не могли.

Проблеми почалися нещодавно. Старша племінниця чоловіка звикла літо проводити з бабусею та дідусем, тому нам сказали, що скоро чекаємо на гостей.

Нас, до речі, не запитали, а перед фактом поставили. До того ж друга дружина з дітьми зібралася повернутися в Україну.

Чоловік і я незадоволені, тому що свекр і свекруха не бачать проблем, чому всі ми не можемо жити тут, коли місця вистачає.

Говорити про своє незадоволення батькам поки що не стали, але вирішили серйозно поговорити з братом чоловіка на сімейній раді.

Тепер постало питання, якщо ми використовували гроші, подаровані на весілля, щоб купити будинок, то він не тільки наш, а й батьків чоловіка, тому всі родичі батьків мають получається право тут жити.

А якби чоловік машину оновив, то вона б теж була спільна? Чи подарунок є подарунок?

Я категорично проти цього щоб всі жили разом.

Батьки чоловіка – це одне питання, а чужа мені жінка, підліток і дві дитини дошкільного віку – це зовсім інше.

Хто правий і не правий у цій ситуації? Ледве утримую чоловіка, щоб з батьками не сперечався.

You cannot copy content of this page