” Такого світ ще не бачив, щоб за 25 років праці за кордоном хотіти спродати своє золото. Ти все життя купувала, а тепер зараз хочеш це все продати? Оксано ти ж тільки нещодавно повернулася додому”- сестра Мар’яна не приховувала свого здивування.
” Я до тебе першої як до сестри прийшла. Я знаю тобі мої прикраси завжди подобались. Ти ж не розумієш. Мені гроші треба. Але якщо вони тобі не потрібні тоді я піду до ломбарду” –
нічого не пояснюючи сказала Оксана.
Вона поспіхом почала збирати свої золоті прикраси зі столу уникаючи пронизливого погляду сестри.
Мар’яна спостерігала за нею і була вражена тим, як її сестра могла опинитися в такому скрутному становищі.
” Так сестро перестань та витри свої сльози, у мене є ідея краща”- заговорила Мар’яна.
Хоч вони були і рідними сестрами але зовсім різними по характеру були.
Оксана рано стала вдовою і сама виховувала двох дітей. Вкладала у них всю свою любов.
А коли вони підросли вона не роздумуючи поїхала на заробітки, щоб забезпечити їм гідне майбутнє.
Усі останні роки важко працювало в Ізраїлі, відкладала кожну копійку, економила на собі аби дати дітям якнайбільше.
І справді результат був, не просто дах над головою, а в кожного свої два двоповерхові будинки, машини.
Люстри в хаті. Ворота за тисячу доларів.
Холодильник пустим не був ніколи.
Пишалася собою, адже не кожна жінка навіть разом з чоловіком змогла б зробити те для дітей, що вона самотужки.
Щиро раділа і розуміла що робиться правильно що після повернення додому, буде з кимось із дітей жити з радістю.
Але коли після 25-річної роботи за кордоном жінка нарешті вирішила і повернутися додому то зіткнулася з суворою реальністю. Ні в доньки, ні в сина в їхніх двоповерхових будинках не знайшлося місця для матері.
Спочатку вона поїхала до доньки Але та побачивши її зрозуміла незадоволеним тоном сказала:
” Мамо, а чому ти вирішила у нас жити? Іди до брата у нього все-таки будинок більший”.
Але коли Оксана пішла до сина, то там її теж не бачити.
” Мамо, ну ти розумієш, ми тільки недавно одружилися і нам ще хотілося побути удвох з дружиною”.
Діти які відвернулися від неї, для Оксани стало повною несподіванкою та гірким розчаруванням. Вона змушена була повернутися в стару батьківську хату в селі, де ніхто не жив уже понад 20 років.
Однак будинок був занедбаному стані і потребував ремонту. У Оксани вже не було скільки грошей, адже вона майже все пересилала своїм дітям.
А приїхала тільки з невеликою сумою готівки. Не бачачи іншого виходу жінка і вирішила продати свої ювелірні прикраси.
Та сестра Мар’яна коли дізналася, що від Оксани відвернулися діти і вона збирається в село то покликала її до себе.
Сама задумала покликати дітей сестри у неділю в гості.
Оксана не розуміла що Мар’яна задумала та вирішила не сперечатися з нею. Вони звісно прийняли запрошення тітки не підозрюючи що їх там буде чекати.
Коли всі зібралися, Мар’яна не стала довго мовчати і сказала: ” Так ось любі, ваша мати повернулася з заробітки, а що жити їй виходить ніде, я правильно говорю?”.
Син та донька не сподіваючись такого, дивилися один на одного і не знали, що сказати.
” І до речі все майно записане на вашу матір. Тож у вас є два варіанти або ви разом скидаєтесь і робите ремонт у батьківській хаті, або ваша мати іде жити в один із будинків, а ви удвох перебираєтеся в інший”.
Оксана сама не чекала такого від сестри. А її діти зрозуміли що тітка зовсім не жартує.Вони добре знали характер тітки Мар’яни та усвідомлювали, що якщо вона щось вирішила то так і буде.
Тож за два місяці був зроблений у будинку і все проведено до ладу. Однак Мар’яна і на цьому не зупинилася.
Одного дня вона знову покликала їх до себе і заявила:
” А тепер мої любі племінники слухайте уважно, ваша мати цілих 25 років утримувала вас, тепер ваша черга піклуватися про неї. Вирішуйте чи разом чи кожен окремо по черзі”.
Оксана ледве стримувала сльози вона не знала як віддячити рідній сестрі за таку підтримку.
Вона відкрила свою шкатулку з прикрасами, дістала звідти підвіску золоту і сережки і простягнула до Мар’яни.
Та сестра не взяла а тільки усміхнулася і промовила до Оксани:
” Ну ти смішна Оксано, це коли я була молода то хотілося золотом обвішатись. А тепер коли вже півсотня на носі, то справжнє золото це турбота та підтримка близьких. Я тебе дуже люблю, ти моя сестра, і мені головне щоб в тебе було все добре.
Оксана підійшла і міцно обняла Мар’яну. Вона не знала, якби вона мала доживати віку, якби не сестра.
Автор: Валентина Довга
