Одна моя знайома на днях з нічого нагримала на свого коханого чоловіка. Влаштувала суперечку на порожньому місці, наговорила багато поганого, зірвалася на ньому, причому далеко не перший раз. Разом вони вже півтора року, відносини у них будувалися непросто, так як було багато труднощів.
А потім вона розслабилася, стала пред’являти купу нічим не обгрунтованих претензій і вимог. Він сам по собі чоловік добрий, терплячий, але не витримав і пішов. Мабуть, пішов назовсім. Коли подруга все усвідомила, це було пізно, йому вже це нецікаво, він втомився напевно так жити. Вона ще намагається достукатися до нього, телефонує, пише повідомлення, що цього більше не буде, але він уже нічого не хоче слухати. І чесно кажучи, я його розумію.
Я намагалася м’яко пояснити їй, що їх період залицяння із цукерками і квітами закінчився, почався побут, в якому вона проявила себе не з кращого боку. Комусь може це і сподобалось, а її хлопцеві – ні. Справа не в тому, що він образився, а в тому, що він в принципі не готовий на таку поведінку. Добре його розумію, тому що сама така, що не люблю нестриманості і образ в мою сторону. Для мене люди, що дозволяють себе так зі мною вести, просто перестають існувати.
Не знаю чому, але зі мною подруга поводиться нормально, а ось з коханою людиною у неї бути «нормальною» ніяк не виходило. Може бути, їй варто будувати відносини з схожим чоловіком з таким же характером (але вона цього, звичайно ж, не схоче). Є люди, які можуть собі дозволити образити тебе, а через кілька хвилин вже про це забувають, які провокують конфлікти на рівному місці заради емоційної розрядки, дозволяють собі виливати негатив на кохану людину. Це все часто сходить їм з рук.
Мені здається, що для побудови міцних відносин потрібно працювати не покладаючи рук. Це і вміння тримати себе в руках, десь промовчати, десь обійняти, підтримати, поступитися. Подруга зі мною не погодилася, запевняючи, що якщо є любов, то все само собою налагодиться, що коханий буде приймати її такою, яка вона є. А те, що любов потрібно підтримувати, працювати над собою і над своїм ставленням до партнера, багато хто не розуміє.
Бувають жінки м’які, поступаються навіть тоді, коли явно не варто було б, а коханий чоловік сприймає це в порядку речей. Потрібно щоб люди були схожі, щоб їх щось разом тримало.
Так що в мене виникла думка, якщо ви все ще не вмієте контролювати свої емоції, то будьте готові до того, що в один прекрасний день ваша любов може помахати вам ручкою. А разом з нею з вами попрощаються і ваші друзі, ваше начальство і ваші діти. Може, краще все ж тримати себе в руках?
Фото pixabay.com
