fbpx

Коли валіза була готова, Тетяна жартівливо сказала: – Віталію, не забувай. Моя обручка за тобою наглядатиме. Так, Віталій пам’ятав про цю дивну обручку. Вона була дуже старою. Дісталася Тетяні від її бабусі, а тій від її прабабусі. Але він і подумати не міг, чим це для нього обернеться

Віталій відлітав у відрядження до столиці цілий тиждень. Його дружина Тетяна допомагала чоловікові збиратися на літак. Разом вони прожили вже п’ять років, гострота відчуттів потроху зійшла. І Віталій був радий можливості вирватися із сім’ї на кілька днів, уперше після весілля.

Коли валіза була готова, Тетяна жартівливо сказала:

– Віталію, не забувай. Моя обручка за тобою наглядатиме.

Так, Віталій пам’ятав про цю дивну обручку. Вона була дуже старою. Дісталася Тетяні від її бабусі, а тій від її прабабусі. Колечко було золотим, і було на ньому незрозуміле гравіювання – Fac fideli sis fidelis.

Коли Тетяна одягала йому обручку на палець, то сказала:

– Не знімай її, Віталію. Вона буде наглядати за тобою.

Якийсь час це було приводом для жартів у їхній молодій родині, а потім Віталій про це забув. Так само, як забув, чому він обіцяв цій дівчині бути з нею усе життя.

Наразі у Віталія у телефоні зберігався електронний квиток. А також SMS від колеги Андрія, в якому той радісно повідомляв, що на нараду до столиці прилетять симпатичні дівчата з закордонного відділення.

Віталій швидко попрощався з дружиною і загуркотів коліщатками валізи під’їздом.

Нарада минала вдало. Першого ж вечора було вирішено організувати невеликий бенкет на честь початку плідної роботи над перспективним проектом.

Віталій теж встиг придивитися кілька досить перспективних проектів із числа красунь. Нині ж увечері збирався розпочати плідну роботу над проектами. Тому він не замислюючись зняв з безіменного пальця обручку і поклав її в ящик у своєму номері в готелі.

Банкет розпочався у пристойному ресторані. Продовжився у менш пристойному, але дешевшому барі. А завершився взагалі на якійсь дискотеці. Віталій сам не зрозумів, у якому із трьох пунктів він зумів так набратися.

Пам’ятав тільки, що він кидався працювати над одним проектом, то над іншим. Скрізь встигав робити дуже вдалі пропозиції і рвався одразу їх реалізовувати.

Але в житті все виявилося не як у кіно. Симпатичні дівчата не горіли бажанням будувати стосунки на одну ніч із менеджером Віталієм, який ледве тримався на ногах.

Тому Віталій прокинувся вранці у себе в номері один, із туманом в очах та з гострим болем у голові. Потрібно було терміново збиратися на нараду. Віталій швидко вмився і влив у себе неприємну розчинну каву. Про обручку в ящику теж не забув. Нехай тепер усі бачать, що він насправді неприступний.

На другий день нарада пройшла вже не так успішно. Багато учасників погано розуміли і недобре один на одного косилися. Віталій взагалі намагався більше мовчати,.

А після наради підійшов його колега Андрій і спитав:

— Ти що, Віталію, подався в готи?

– Що? – не зрозумів Віталій.

– Обручку, говорю, чорну носиш, як гот.

Віталій глянув на свій безіменний палець і очі його округлилися. Обручка, яка ще вчора була золотою, тепер була повністю чорною.

Віталій прибіг у свій номер. Треба було терміново нести обручку на чистку. Інакше Таня побачить і одразу про все здогадається. Він спробував зняти обручку, але вона не піддавалася. Наче зменшилася одразу на кілька розмірів і тепер засіла на пальці.

Віталій намагався мочити її водою, терти милом. Але чорна каблучка не хотіла навіть обертатися навколо пальця. Начебто просто приросла. Тоді Віталій спробував самостійно відтерти чорноту содою, яку знайшов у ящику на кухні.

Тер довго і ґрунтовно, поки повністю не вибився з сил. Сода показала лише одне – це був не просто якийсь чорний наліт. Сам метал чомусь раптово почорнів. З цією сумною думкою Віталій ліг спати, бо нічого більше вигадати не зміг.

На ранок він прокинувся від болю.

Подивився на свій палець і тихо простогнав – “О, Господи!” Обручка стала ще менша і вп’ялася в палець ще глибше. Через це палець став чорно-фіолетовим. Через будь-який дотик до пальця з очей відразу починали котитися сльози. З одного боку це було добре, значить палець не втратив чутливості, значить був час щось зробити.

Віталій обережно лівою рукою набрав номер колеги Андрія та попросив попередити начальство, що сьогодні прийде на нараду трохи згодом. Після обіду. Мабуть.

Не став слухати залякування Андрія, що з ним зробить начальство за прогул. Зараз він думав лише про обручку, яка продовжувала зменшуватись у розмірах. Віталій уже не відчував кінчик свого безіменного пальця.

Так само, використовуючи тільки ліву руку, Віталій почав шукати інформацію в інтернеті, як зняти каблучку, що застрягла, з пальця. Це було дуже незручно, і Віталій подумав, що, можливо, тепер він до кінця життя зможе нормально користуватися тільки лівою рукою.

Знайшов у мережі кілька роликів, де навіть найскладніші випадки із каблучкою вирішувалися за допомогою нитки. Нитку треба було просмикнути під каблучкою. Потім щільно намотати нитку вище неї, навколо пальця.

А потім тягнути за хвостик нитки. Каблучка ковзатиме за завитками нитки і зніматиметься. Обіцяли, що це процедура неприємна і навіть болісна, але вкрай ефективна. Нині Віталій не мав вибору. Якщо викликати рятувальників, то вони, швидше за все, просто розпиляють обручку. І Таня йому цього ніколи не пробачить.

Віталій вийшов на вулицю і купив у магазині голку, нитку та невелику бульку для дезінфекції. Розплачувався та забирав товар лівою рукою. Праву акуратно тримав у кишені куртки.

Повернувся в номер і розклав усі свої нехитрі інструменти у ванній на скляній поличці. Знову запустив відео з інтернету, щоб повторювати кроки. Але на першому кроці довелося зупинитися. Чорна обручка настільки вп’ялася в палець, що навіть нитку під нею просунути було зовсім неможливо.

Віталій спробував і так і сяк. Нічого не виходило. І тоді Віталій гірко заплакав. Він зрозумів, як йому треба вчинити. Але від однієї думки про це йому ставало нестерпно боляче. Потрібен був ще один інструмент.

Віталій пошукав по кімнаті, але не знайшов нічого придатного, тільки свої капці. Взяв один шкіряний капець та повернувся у ванну. Просунув нитку в голку. Зробив два великі ковтки дезінфікуючої рідини прямо з пляшки. Взяв у зуби капець і міцно його прикусив.

Вибору не було, а процес був неймовірно важким. Описувати цього всього не буду. За кілька найгірших хвилин обручка зіскочила з пальця і ​​брязнула в раковину. Ледве не влетіла в злив, але Віталій встиг її зловити лівою рукою.

Віталій знову глянув на обручку, то побачив, що змилася і вся чорнота. Обручка знову була золотою і блискучою.

Віталій обмотав знівечений палець тканиною і впав на ліжко. На нараду він цього дня так і не потрапив.

Коли Віталій повернувся додому, сказав Тані, що випадково засунув палець у м’ясорубку. Дружина навіть запитувати не стала, бо палець справді виглядав, як після м’ясорубки.

Через якийсь час палець загоївся, залишилися тільки сліди. Обручку Віталій тепер ніколи не знімав. Якось запитав у дружини:

– Слухай, а це гравіювання на обручці. Це якесь старовинне відьомське заклинання?

– Ні, – здивувалася Таня. – Це латиною. “Fac fideli sis fidelis”. “Будь вірний тому хто вірний тобі”.

You cannot copy content of this page