Андрій збирався поїхати в магазин за покупками, але дружина вмовила його сходити сама, тим більше, що це було недалеко. Їй хотілося прогулятися пішки, та й продуктів потрібно було небагато.
Час минав, а дружина не з’являлася, хоча за всіма розрахунками повинна була вже повернутися. Тоді Андрій вирішив зателефонувати.
– Чому так довго? – запитав він.
– Вибач, я зустріла знайому. Трохи затримаюсь.
В голові у Андрія з’явилися підозрілі думки. Чому вона вирішила піти одна? Не в силах всидіти на місці, він одягнувся і попрямував до машини.
– Поїду, зустріну дружину з покупками, – вирішив він. Андрій знав цей магазин. Вони часто ходили туди разом з дружиною. Коли він під’їхав, його дружина сиділа в кав’ярні поруч з магазином і розмовляла з чоловіком. Через скляну вітрину її було добре видно з вулиці. – Ось значить, яка в тебе знайома! Андрій вже збирався вийти з автомобіля, але дружина попрямувала з чоловіком до машини.
Вони сіли і кудись разом поїхали. Андрій поїхав за ними, щоб з’ясувати маршрут незнайомця. Емоції переповнювали його. Через десять хвилин машина зупинилася поруч з приватним будинком. Будівля була не нова, але цілком пристойна. Дружина вийшла з чоловіком і вони зникли в будинку.
– Ну, все, – вирішив Андрій – не буде через п’ять хвилин, йду розбиратися. Тільки він морально підготувався до розмови, як з’явилася дружина з великим тортом в прозорій пластиковій коробці, а через хвилину Андрій побачив таксі. Дружина сіла в машину і знову кудись поїхала. Таксі явно рухалося до їхнього будинку. Машина під’їхала до під’їзду, і дружина витягла торт. Андрій вирішив більше не зволікати. Він швидко вискочив з машини і підбіг до дружини.
– Хто цей чоловік?! – голосно сказав він. – І до чого тут торт?
– Дорогий, – повернулася дружина. – Яка зустріч! Ти що, стежив за мною?
– А що мені залишалося робити? Коли я побачив тебе з чоловіком.
– Це мій старий знайомий. Його дружина робить торти на замовлення. Ось я і вирішила зробити тобі сюрприз.
– А відразу не можна було пояснити?
– Якби я сказала, що зустріла знайомого, ти б став хвилюватися, ревнувати. Чи не так?
– Так, я і так ревнуюся, тобто хвилююся.
– Добре любий. Не ревнуйся. Пішли їсти торт. Тримай!
Вона передала чоловікові коробку і попрямувала до дверей. Андрій знизав плечима і пішов слідом. Торт так торт, а він собі уже придумав бозна чого.
Фото ілюстративне