З мого рота вирвався смішок. Намагаюся зібрати думки докупи.
Все почалося, коли моя донька Юля вийшла заміж. Спочатку, здавалося, все буде, як у всіх. нормальних людей. Романтика, весілля, щастя, діти, порозуміння. Та вийшло все зовсім по-іншому.
Коли Юля познайомилася з Віталієм, моїм теперішнім зятем, я одразу зрозуміла, що він не такий уже і простий.
І не тому, що він наполегливий, розумний, чи має гарну роботу. Я побачила справжнього чоловіка, на якого можна спертися, який буде підтримувати.
Мені здалося, що він ідеальний для Юлі, але насправді саме тоді я вперше зрозуміла, скільки людей може мати сумніви щодо своїх дітей
Юля тоді була молодою, і навіть попри свою серйозність, ще не мала досвіду у стосунках. Як будь-яка мама, я почала переживати, коли вона поставила питання: «Мамо, ти ж не проти?». Як тут бути проти? Я ж не можу забороняти їй бути щасливою.
Але мене засмутило, що мій син, який був старший за Юлю, зневажав його. Ось таке було дивне поєднання емоцій у нашій родині. Тому, перш ніж ми почали обговорювати весілля, я відчула, що мені треба зробити щось більше. Рішення було прийнято швидко, і ми почали готуватися до цього важливого кроку.
Моє рішення було таке: я допоможу організувати весілля, але я буду для Юлі та Віталія і справжнім другом, і наставником. Моя роль була не тільки в тому, щоб допомогти з організацією весілля, але й у тому, щоб об’єднати дві родини, створити простір для взаєморозуміння та підтримки.
Найскладніше було те, що Віталій був з іншого міста, і, на жаль, не міг одразу зрозуміти всі особливості нашої родини. Він був відсутній на деяких родинних зборах, і я помічала, що між ним і моїм сином ставалися дрібні непорозуміння.
Я вирішила вийти на цей компроміс, довіритися своїй інтуїції і віднайти шлях до гармонії. Так почалась моя роль як свахи — я не просто була людиною, яка організовує весілля, а ще й тією, яка мала створити міцний фундамент для об’єднання двох родин.
Я поїхала до Віталія в рідне місто, щоб дізнатися більше про його батьків. Це була моя перша поїздка, і в серці був сумнів — чи зможу я знайти спільну мову з його рідними? Аж ні! Виявилося, що вони виявилися настільки відкритими і дружелюбними, що навіть з першого погляду я зрозуміла, що моє завдання буде значно легшим.
Як не дивно, я відразу зрозуміла, чому Віталій такий, як він є. Його батьки — справжні люди старої школи, яким важливо зберегти сімейні традиції. І ось коли ми сиділи разом за столом, я почала отримувати відповіді на свої запитання.
— Уляно, ми дуже раді, що наш син має таких людей у своєму житті, — сказала мені мама Віталія.
— Це дійсно важливо, коли в родині є підтримка.
Її слова мене сильно вразили, і я зрозуміла, що навіть у розмовах, які здаються простими, може ховатися багато важливих підтекстів. Від цієї зустрічі я відчула себе ще більш впевненою у своїй ролі свахи.
Коли весілля наближалося, виникали нові виклики. Як і у всіх родинах, були моменти, коли я і Віталій намагалися домовитися, які традиції ми будемо дотримуватися, як саме організуємо весільне свято. Однак найбільше мене турбувала моя невпевненість у тому, як буде складатися стосунки з Оксаною — матір’ю Віталія.
— Ну що ти? Ти вже встигла поговорити з Оксаною? — запитала мене одна знайома, яка добре знала мої сімейні обставини.
— Що саме ти маєш на увазі? — відповіла я.
— Та ти не хвилюйся. Всі ці родинні справи — вони не завжди виходять гладко. І у вас все має бути ідеально.
Я трохи засмутилася від цих слів, але зрозуміла, що варто просто прийняти все як є. І після цього я знайшла слова, щоб заспокоїти і себе, і Віталія. Зрештою, весілля пройшло чудово, і після цього ми стали справжньою родиною.
Через деякий час після весілля я стала спостерігати за тим, як розвиваються стосунки моєї доньки з її чоловіком. Як би не було важко, я продовжувала допомагати їм, ставати тією, на кого можна покластися, коли з’являються труднощі. Але не менш важливою частиною моєї роботи свахи стало розуміння того, що не завжди можна допомогти, навіть якщо дуже хочеш.
— Мам, ти не розумієш, я вже сама маю це вирішити, — часто повторювала Юля, коли виникали проблеми.
Я зрозуміла, що моя роль — це не лише допомогти, а й дати можливість самим пройти через труднощі. І все ж таки іноді важливо бути поруч і підтримати, коли це потрібно.
Незважаючи на те, що деякі можуть сміятися або не розуміти значення слова “сваха”, я знаю, що моя роль важлива. Бо не все можна купити за гроші.
І іноді найцінніше — це бути поряд з тими, кого любиш, підтримувати їх у важливі моменти їхнього життя. Як сваха, я беру на себе відповідальність бути цією підтримкою, бути тим мостом між родинами, бути тією людиною, яка допомагає зрозуміти, що означає бути справжньою родиною.
Автор: Марина
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
