Коли зайшла мова за весілля, коханий заявив, що мене за жінку не візьме, тому, що у мене немає свого житла. Я не могла зрозуміти, де були мої очі і розум. Але доля нас звела знову

Мене звуть Ніна, я працювала в юридичній фірмі, люди вважають мене красивою, але трохи старомодною. На роботі я зустріла молодого чоловіка, звали його Іваном, він почав до мене красиво залицятися, дарував квіти, дарував шоколад, який я люблю, водив в кафе, кіно. Але все змінилося після того, як ми почали жити разом.

Я жила окремо від батьків, винаймала житло і збирала на свою квартиру, благо доходи дозволяли. А тут Іван приходить і каже, що хоче купити собі машину, і зажадав, аби я йому віддала свої заощадження – йому не вистачало. Я відмовила. Потім він запросив мене в кафе, а коли принесли рахунок, то він попросив заплатити, так, як у нього немає грошей. Джерело

Ваня перестав мені дарувати квіти. Так, як ми орендували квартиру, то платили навпіл, але незабаром, він і цього робити не захотів. Коли зайшла мова за весілля, то заявив, що мене за жінку не візьме, тому, що у мене немає свого житла. Я не могла зрозуміти, де були мої очі і розум.

Ми розлучилися, я після цього випадку, звільнилася, мені запропонували більш високооплачувану роботу, вивчила англійську і німецькі мови, багато почала подорожувати по світу, і мені це життя більше подобається.

Одного разу сидячи і думаючи про минуле, я прийшла до висновку, що мені треба говорити Івану велике спасибі, що він на мені не одружився, у мене тоді не було б того, що я маю зараз.

В одній з поїздок, я познайомилася в літаку з молодою людиною, звуть його Андрій, ми почали зустрічатися, через рік ми зіграли весілля, у нього є своя квартира і свій заміський будинок. Чоловік мені купив машину, тепер я водій, хоча це голосно сказано, у нас двоє дітей, дівчинка і хлопчик.

Читайте також: – Ну, розлучення так розлучення – відповіла я на закиди чоловіка і тут полетіли за двері речі, іграшки, я і син. Минуло 20 років

А не так давно до нас влаштовуватися на роботу прийшов Іван, він мене не впізнав, але я його впізнала. Він спробував позалицятися, але я йому сказала:

«Ваня, дуже багато років тому, ти відмовився зі мною одружитися, так, як у мене не було квартири. А ось тепер подивися, на себе і на мене. Ти як був альфонсом, так і залишився».

На роботу його не взяли.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram