Син попросив поради. Дівчинка повідомила, що їй в коханні освідчився Вовчик, і вона тепер думає, що йому відповісти, і що робити Льошкі в зв’язку з цією ситуацією? Вовку знаю, кращий друг сина.
Молодь нині – це щось з чимось. Чим далі живу, тим більше їм люто заздрю. Синочку любому виповнилося чотирнадцять, ну красавчик той ще, спортсмен, баяніст, артист, жартівник. Хороший вік – чотирнадцять років, ми в цей час тільки-тільки переставали дівчат за коси смикати і переходили до кінофільм і морозиво. І при вигляді зазноби з 7 “Б” бліднули, втрачаючи слину проводжали поглядом.
А вже якщо зазноба посміхнулася – все, п’ять хвилин і злетиш. Небо синє, світ яскравіший, і ти готовий побити Даню з 9 класу, який на неї дивиться так само, як ти, втрачаючи слину і залишки розуму. І фігня, що він тебе по стінці розмаже так, що тільки совком можна буде зішкребти. Кохання!
Синуля теж, дивлюся, вечорами став дужо довго муркотіти по телефону, губитися вечорами і, що найголовніше, запросив у мене скутер, а у мами зробити модну стрижку. Ясно, зазноба на горизонті. Скутером і стрижкою хлопець обзавівся. Пару раз спостерігав і дівчину, під’їжджала на мотоциклі, ясен пень ще дитя, але мордочка славненька, очі великі. Коротше, внутрішньо вибір сина схвалив, хоча мого схвалення ніхто особливо не питав.
Запитав десь через пару місяців, правда не схвалення, а поради. Дівчинка повідомила, що їй в коханні освідчився Вовчик, і вона тепер думає, що йому відповісти, і що робити Льошкі в зв’язку з цією ситуацією? Вовку знаю, частенько тут буває, невисокий такий, веснянкуватий, мій-мій-то ого-го проти нього. Як дура-дівка ще думати може?
Даю пораду з нашої ще юності:
– Морду набий, більше не підійде.
Дивлюся, на фізії сумнів намальовано жирною олійною фарбою
– Що боїшся, він тобі наб’є?
– Та ні, я його в спарингу роблю.
– Тим більше, тільки не покалічити.
– Так він мені друг, розумієш?
Розумію, хлопець встряв по повній програмі, тяжко це між другом і коханням розриватися. Розпилюєш сам себе на три рівні частини, ось вона, ось друг, ось ти сам. І всі три частини окремо не життєздатні. Другу віддати дівчину – себе ж ревнощами виведеш. Відбити подружку – втратиш друга. І знову ким ти себе почувати будеш. Чешу ріпу, і нічого придумати не можу.
Чую, як мама сміється:
– Ти спитай-то Вовчика, чи точно освідчувався, а то твоя Томка могла і прибрехати
– Навіщо? – обидва в голос плачем ми.
– Щоб поревнував – як само собою зрозуміле пояснює мати – Скільки вона може за тобою бігати. Ось тепер ти почнеш.
– Я не легкоатлет, я борець! – ображається син – Бігати не буду.
– Правильно, чим менше нам уваги, тим більше ми прив’язуємося. Але Вовчика запитай. – сумно підсумовує мати
Ось тут я відчуваю себе повним дурнем, вона як, я-то блін квіти, морозиво, театр, цяцьки брязкальця і ласкаві слова, кабаки, пляжі, в загальному по повній програмі завоювання свою єдину і неповторну. А треба було пару раз під три чорти послати і чекати коли сама прибіжить.
Ну і жіноча підступність в юному віці прям до печінок пече, фамфаталь неповних п’ятнадцяти років. Знайшла теж запасний аеродром – мого сина!
Ще дня чотири живемо все в синіной проблеми, як бути, чого робити. Син мовчить, але ходить похмурий. І що головне на тренування мотається один, без вірного друга Вовки за спиною.
Якось залітає зі школи, кидає рюкзак, хапає сумку з костюмом.
– Стривай! Ти б хоч супу з’їв! – кричить мати
– Я на тренування, мене Вовчик чекає.
Не стримався виглянув, точно чекає:
– Не бився?
– Потім! Потім!
Ми в очікуванні продовження вечір провели бурхливо, з’ясовували, чиї звички складніше жіночі або чоловічі. Але зійшлися, що обидва хороші. Сина, зрозуміло, шкодували, ну як же при всіх розкладах у хлопця перші любовні потрясіння. Ось напевно і з одним побитися довелося. І так відчувати себе запасним аеродромом і чекати, кому там подружка віддасть перевагу.
– Треба б з психологом порадитися – пропонувала дружина.
Я відмовлявся, послуги психолога не три копійки коштують. Але можна відправити хлопця в табір влітку і все пройде.
Загалом ледве дочекалися поки він з тренування прорветься, дві бо і боротьба, і бокс, вдень музична школа, поговорити можна тільки вночі. А до ночі у сина відмовляється працювати навіть язик, поїсть і спати.
Але смикали в два голоси:
– Ну що? Ну як? Побилися? Томка набрехала?
Син ложку відклав
– Хотів спаринг влаштувати, щоб лоxoм не бути. Вовчик сказав: нафiг мені твоя Томка, забирай. Я ж пожартував.
Мати наша здіймається, як на шпиль села.
– Хороша дівчина, що про неї так відгукуються! Нафiг не потрібна!
Син – очі хитрощі:
– А що ма, треба було за неї до смepті битися?
– Ні! Ні ні ні! – злякано.
– Ну, ось я і не став.
На сон грядущий кличе мене до комп’ютера – в «Контакт». Відкриває одну фотку, потім іншу.
Читайте також: Перше кохання, як гіпноз: Був у неї чоловік і достаток, а думала вона про художника, який покинув вaгiтною
– Яка більше подобається?
Вибір класичний: блондинка і брюнеточка. Я відповідаю:
– Мені мама твоя подобається, – ну таки виховний процес ніхто не відміняв.
– Папп-п-п! Це ясно, а з цих яка?
– Чорнявенькa, вже фігурка є, і на мордочку – лялечка
– Ось з нею і буду дружити.
– А Томка? З Вовчиком?
– Не знаю з ким. Мені якось по барабану. Прилипла, а у мене на горизонті нікого, не одному ж бути.
Вночі повідомляю дружині про нову обраниці, вона тут же
– Ти запитав як звати? Хто батьки? Як прізвище? А де ти її бачив? А з якої родини?
Зітхнув, пояснив систему вибору і порадив:
– Мати, ти років до двадцяти імен подружок не запам’ятовуй, заплутаєшся.
Не наздогнало ще пацана кохання.
