Вона чудова жінка. Скромна, інтелігентна. Вона ніколи не вступає в суперечку і ніколи не підвищує голос.
Але варто запитати її про сина, вираз її обличчя різко змінюється, губи стискаються, в очах з’являється металевий блиск. Перед вами абсолютно інша людина.
Історія її така …
Вона мріяла стати музикантом. Дуже багато грала, фортепіано – це було те, чому вона готова була вірно служити. Взимку невдало впала і пошкодила руку. Усе.
Про кар’єру музиканта треба було забути. Так на все життя і застрягла в музичних працівників у дитячому садочку. До речі, працювати з дітьми їй завжди подобалося.
Сталася любов, народився син. Але ростити його довелося одній. Так теж часто буває.
Самі розумієте, що Вовочка став світлом в її віконці. І надією на те, що він виконає її мрію – стане музикантом. Так що грати на фортепіано він почав, як тільки зміг сидіти.
Хлопець був не без здібностей, але дуже спритний. Гіперактивний, як сьогодні говорять. Для нього було нестерпно годинами просиджувати за інструментом.
Однак, він терпів заради мами. Успіхи у нього були. У 14 років навіть зіграв концерт з відомим диригентом. І в музичне училище він вступив і навіть закінчив його.
– А потім відчибучив, – як розповідає сусідка цієї жінки.
Різко кинув займатися музикою і пішов працювати до знайомого в автомайстерню.
Мати намагалася напоумити його, повернути на круги своя. Син теж проявив волю.
Мовляв, зробив все, як вона хотіла, але музикантом він не буде. Не допомогли ні сльози, ні вмовляння.
Кришталева мрія мами розбилася вщент. Зрозумівши це, вона виставила валізу сина на поріг.
– Більше ти тут не живеш. Я дала тобі все, що могла. Тепер живи сам.
Її Вовочка тепер мешкає в автомайстерні у знайомого. Його пещені руки з музичними пальцями огрубіли і обвітрилася. Але він тримається молодцем.
Не скаржиться і не лає матір. Її теж можна зрозуміти, хотіла для сина кращого. Тільки його не питала.
Ніна Олексіївна живе як і раніше. Тихо, непомітно, скромно. Так само працює в дитячому садку. Дуже приємна жінка. Тільки про сина її не питайте.
