– Куди ти подів Аллу? – трясли молоді люди чоловіка, що опустився на саме дно, але той лише бурчав щось у сні. – Я віддав її добрим людям, вони мені заплатили!

Надя та Люба виросли в одній пісочниці. Навіть у школі дівчатка сиділи за однією партою. Вони не приховували жодних секретів.
Надя добре вчилася, була душею компанії. Люба ж була сором’язливою та замкненою. До закінчення школи Надія мала кілька романів, Люба намагалася здаватися непомітною для чоловіків.

Невдовзі Надя змогла здобути бажану професію та вийти заміж за гарного хлопця. Його батьки допомогли молодим купити житло. Через рік у подружжя народилася красива дочка.

Але на зміну радостям прийшли важкі дні: чоловік Наді втратив роботу. Через це він почав сильно прикладатися до склянки. Жінка терпіла все. Вона вірила, що він неодмінно зміниться, і вони будуть щасливі.

Але час минав, Ігор і не збирався розлучатися зі згубною звичкою У Наді не вистачало грошей навіть дитині на памперси. Добра сусідка допомагала чим могла, а з присадибної ділянки молода мати збирала овочі, щоб якось прогодуватися з донькою.

— Надя, дай мені грошей! – якось попросив Ігор.

— Де я тобі візьму грошей? Іди проси там, де ти вчора набрався! – буркнула дружина.

— Як ти зі мною розмовляєш? Я ж через тебе роботу втратив. То маленькій Аллочці потрібні суміші, то Аллочці знадобилися повзунки, то іграшки! – розходився чоловік.

— То це я не мала Аллочку у цей світ приводити чи що? Ти докотився до такого стану не через це! Вже знайшов би собі роботу! – Захищалася Надя.

– Пішов геть! Я більше не збираюся тебе терпіти! – Не витримала Надя, і Ігор, зібравши речі, пішов жити до друзів.

Потроху життя Надії налагодилося. Маленьку Аллу вона влаштувала до дитячого садка. Жінка нарешті змогла прийти до тями.

У Люби все складалося інакше. Вона закінчила інститут, влаштувалась працювати у хорошу фірму. Подруги бачилися дедалі частіше.

— Надю, у тебе Алла в дитячому садку, ти вже можеш і на роботу вийти. Та й про особисте життя не заважало б подумати, чи не хочеш зі своїм розлучитися? – Запитала Люба.

— Не хочу бачити жодних чоловіків після Ігоря, — виправдовувалася Надя.

Їй і справді було боляче дивитися в бік інших чоловіків.

Якось Люба повідомила на радощах, що у них на фірмі з’явився новий начальник Олексій Романович. Неодружений, позитивний. Йому потрібна була хатня робітниця, і Люба запропонувала її, Надю. Молода панночка погодилася попрацювати у чоловіка, який обіцяв гарний заробіток.

Поступово Надія потоваришувала з Олексієм Романовичем. Він виявився не холостяком, а вдівцем. Втрату дружини він пережив важко, і тому не міг дивитись у бік жінок.

Через кілька місяців Надя розлучилася з Ігорем. На суді чоловік виглядав похмуро, йому прикро було бачити дружину. Жінка побоювалася, що добром це не скінчиться, що виявилося дійсністю.

— Ану відкривай! – почулися нерозбірливі крики колишнього чоловіка пізно вночі. – Що, тепер у чоловіків гроші заробляєш?

Надя швидко набрала номер Люби, і та порадила швидше зачинити двері чимось важким.

Жінка ледве притягла до дверей важкий комод, а сама закрилася у ванній з Аллочкою, яка плакала.

— Я все одно дочку заберу! – кричав, ледь повертаючи язиком, Ігор за дверима.

За хвилину Надя почула, як за дверима все стихло. Жінка прочинила двері і з полегшенням побачила, як Олексій Романович відтягував його на вулицю.

— Щоб духу твого тут не було! – Наказним тоном промовив молодий чоловік.

— Надя, виходь. Він більше не повернеться! – Почула жінка.

— Дякую Вам, Олексію Романовичу! – Промовила від несподіванки Надя.

— Називай мене просто Олексієм, — запропонував той..

Надя, Аллочка та Олексій потоваришували.

Якось, Надя, прийшовши до дитячого садка за дочкою, виявила, що дівчинку забрав Ігор.

– Він же непутящий! Йому не можна віддавати дітей! – плакала Надя, лаючи вихователя.

— Але Алла сказала, що він її батько, і ми віддали дівчинку без жодних сумнівів, — говорили вихователі у своє виправдання.

Надя швидко повідомила новинуЛ юбі, і та пообіцяла через свої зв’язки знайти дитину.

— Чекатимемо, — обійняв її за плечі Олексій. – А ти знаєш, де живе твій колишній?

— Він останнім часом працював вантажником у якомусь магазині, там і жив у них, — згадувала заплакана мати.

— Але хто ж прийме на роботу такого? Треба зателефонувати найближчим магазинам, — і Олексій підключився до пошуків.

Через день їм вдалося знайти колишнього чоловіка Наді. Він спав на брудній підлозі в покинутому гаражі.

— Куди ти подів Аллу? – трясли молоді люди чоловіка, що опустився на саме дно, але той лише бурчав щось у сні.

Тоді Надя та Олексій вирішили відвезти Ігоря до диспансеру. Там лікарі змогли привести його до тями.

– Де дочка? Куди ти подів її? – Запитувала Надя, на що почула:

— Я віддав її добрим людям, вони мені заплатили!

Жінка втратила свідомість.

Опритомніла Надя тільки в лікарні. Біля неї сиділа подруга Люба.

– Де Аллочка? Де моя донька? – сумувала нещасна мати. Вона спробувала підвестися, проте знесилена знову впала на ліжко.

– Вже знайшлася! – Заспокоювала Люба, і в цей момент Олексій зайшов у палату з дівчинкою на руках.

Виявилося, що Ігор, пропонував дівчинку всім підряд. Одна літня пара поспішила швидше її забрати, щоб не сталося чогось гіршого. Добрі люди після несподіваної покупки одразу ж звернулися до поліції та розповіли про Ігоря.

Олексій та Надя одружилися, а через рік у Аллочки з’явився маленький братик. Нарешті гіркота із минулого більше не переслідувала Надю та її дочку, і вони зажили щасливим життям.