Максим нарешті відчинив двері й вийшов. Він сказав, що розлучається з Юлею. На питання, що сталося, він відповів: “Коли прийшов додому, то побачив, що з квартири виходить якийсь чоловік”

Такого повороту долі для свого сина я не очікувала. Все могла передбачити: сварки, непорозуміння, всілякі дрібні конфлікти, тільки не такий вчинок невістки. Якби я знала, що так все обернеться, то гнала б Юлю ще з першого дня.

Я вважала, що у нас з чоловіком гарна сім’я. Двоє хлопців: Максим і Владислав. Ми з чоловіком постійно працювали, щоб у дітей все було, і за мірками того часу, жили ми не бідно, але й не багато. Належали до середнього класу населення. Виховували хлопців, як і всі. Вчили любити сім’ю, слухатися, де потрібно, наказували.

Максим гарно навчався у школі. Він вступив до Політехнічного інституту, а Владислав — професійно зайнявся футболом. Владислава потрібно було возити на тренування, а це далеко від нашого дому, тому ми більше займалися молодшим сином. Старший — був більш самостійним і за нього ми не хвилювалися.

Коли Максим вивчився й почав працювати, він зустрів ту саму Юлю, з якою мріяв прожити все своє життя. Почали готуватися до весілля. Нічого підозрілого у поведінці Юлії ми не бачили, прийняли її як свою доньку.

У нас двокімнатна квартира, тому жити молодим не було де. У батьків Юлі приватний будинок, але діставатися із села у місто — незручно. І діти хотіли жити окремо. Тому з першого дня молоді винайняли житло неподалік від нас, але приводу навідуватися до них не було. З дітьми вони не поспішали, а з хатніми справами Юля і сама справлялась.

Минуло три роки, але діти не думали про поповнення. Максим мене попередив, щоб я не говорила на цю тему з невісткою, адже можу її випадково образити. Я і не говорила. Думала, молоді, встигнуть.

Одного дня прийшов Максим до нас, закрився в кімнаті брата і довго сидів мовчки. Владислав тоді на футболі був, тому його кімната була вільна. Я вже занепокоїлась, почала стукати у двері, а Максим відповів, що хоче побути на самоті. Він дав зрозуміти, що вийде, коли заспокоїться. Час минав, а він не виходив. Я занепокоїлась. Добре, що Владислав прийшов і почав вмовляти брата пустити його у кімнату.

Тоді Максим нарешті відчинив двері й вийшов. Він сказав, що розлучається з Юлею. На питання, що сталося, він розповів. “Коли прийшов додому, то побачив, що з квартири виходить якийсь чоловік. Він на мене подивився розгублено й запитав, хто я? Я на нього подивився здивовано і відповів, що чоловік Юлії та показав палець з обручкою. Тоді спитав, а ти хто? Він промовчав і додав, що напевне коханець. Ми вийшли на сходи й поговорили з тим чоловіком. Виявилося, що вони з Юлею разом вже два з половиною роки. Тобто познайомились через пів року після нашого весілля”.

Того вечора ми довго обговорювали вчинок Юлі, і син впевнено сказав, що розлучається. Наступного дня він забрав свої речі з квартири та подав на розлучення.

Ми довго не могли оговтатися від такої невістки. Максим ще довго ходив сам не свій. Але якось потроху життя почало налагоджуватись.

З того часу минуло вже два роки, а Максим ще самотній. Другий раз одружуватися він не хоче, а Владислав, дивлячись на свого брата, про весілля навіть і не думає.