Хочу вам розповісти історію про свою одногрупницю Тамілу. Життя її не балувало від самого початку.
Адже появилася вона на світ від матері з білою шкірою, а батька темношкірого. Звісно така дитина не входила в плани жінки і вона її покинула та написала відмову.
Чужі люди назвали дівчинку Тамілою та займалися її вихованням. Маленький Тамілі дуже хотілося мати сім’ю. Адже, недавно забрали, Максимка, а позавчора її подружку Даринку.
А от Тамілу ніхто чомусь не квапився забирати. Дівчинка не розуміла чому, але всьому виною був колір шкіри. Тож Таміла хотіла чим швидше вирости та піти з тих ненависних стін.
Коли їй виповнилося 18 і вона нарешті йшла геть звідти, то її в руки дали її особову справу. Через яку вона дізналася що має зведеного брата по матері. Таміла дуже зраділа та вирішила за будь-яку ціну його знайти. Та як виявилось Руслан теж як і вона виріс за зачиненими дверима, то вони одразу зрозуміли одне одного і почали спілкуватися.
Вдвох вони вирішили розшукати матір. І на диво вони знайшли її. Жінка перебувала за кордоном. Коли подзвонили до неї та сказали що з нею хочуть зустрітися її діти, вона дуже здивувалася, однак не відмовила.
Руслан та Таміла поїхали до неї, жінка вибачалася перед ними і вони пробачили її. Адже в будь-якому віці, що не кажіть матері потрібні.
Хоча у них тепер і свої сім’ї, але родинні зв’язки вони підтримують. Таміла одружилася з хлопцем теж з темною шкірою. Він навчався у медичному університеті. У них появилося двоє діток, вже й до школи ходять.
Але на відміну від своїх батьків, діти на щастя відчувають на собі якихось кривих поглядів.
Такі за роки, багато змінилося в поглядах людей. Але останні роки в зв’язку з ситуацією в Україні, Таміла разом з Олею, дружиною брата Руслана мешкають разом та виховують дітей спільно.
Адже їхні чоловіки стали на захист, і не важливо який колір шкіри у них.
Головне їхня відданість та любов до країни, де ти прожив довгі роки а дехто і все життя.
Автор: Нінелія
