– Мам. Моя наречена виявляється вже заміжня. Щойно їй дзвонив і «нарвався» на чоловіка. Він сказав, що був у від’їзді, а зараз повернувся. Відчуваю, весілля потрібно скасовувати

Не скажу, що жили, та не тужили. Усе було. І плакали і раділи. Чоловік пішов, сина ростила одна. Навпроти сусідка Олена жила. Та ж доля, тільки у неї дочка була, Наташею звали. Росли наші діти, як брат з сестрою.

Наташа вийшла заміж по великій любові за хорошого хлопця Сергія. Мій син Олексій зустрів дівчину, в якій душі не чув. До речі, наречену сина теж звали Наталкою. І ось, напередодні їхнього весілля, життя підкинуло нам веселенький казус.

У цей день син зі своєю нареченою не бачився. Клопоту було море, хвилювання ще більше. І раптом, зателефонувавши по телефону, Олексій в розгубленості підходить до мене і каже:

– Мам. Моя наречена виявляється вже заміжня. Щойно їй дзвонив і «нарвався» на чоловіка. Він сказав, що був у від’їзді, а зараз повернувся. Відчуваю, весілля потрібно скасовувати.

Начепив собаці поводок і пішов з дому.

У мене почалася паніка. Гостей запросили, весілля оплатили, а головне, так зрадити любов!

Тут постукали в двері. Вся в сльозах, відкриваю. Стоїть сусідка, така ж зарьована, як і я. Ні слова не кажучи, обнялися ми з нею, поплакали по-жіночому, від душі. Розповіла я їй про свою біду.

Та на мене очі витріщила. Помовчала в задумі з півхвилини і, скоса поглядаючи спідлоба кудись в кут, тихо промовила:

– А від нас щойно зять пішов. Він сьогодні тільки з з-за кордону приїхав, із заробітків, довго його не було … Ну, ти знаєш. Дочка у ванній була, а тут телефон її задзвонив. Ну, зять і підняв трубку. А там хлопець якийсь нареченим Наташкиним називається. Це що ж виходить? Поки зять у від’їзді був наші дітки того, цього?

– Тьху, ти! – вигукнула я. У мене в голові тут же все склалося. – Ну тебе. Льошкину наречену теж Наташею звуть.

Не знаю, вже яким чином він переплутав номер телефону своєї нареченої Наташі з номером сусідської Наташки. Перехвилювався може перед одруженням.

Загалом, нічка напередодні весілля, видалася дуже бурхлива. Спочатку шукали мого сина, потім їздили до його нареченої, потім до Лєниного зятя. До найдрібніших подробиць згадували злощасну телефонну розмову.

Коли ж все прояснилося і стало на свої місця, ми довго сміялися, витираючи сльози радості.

Адже всього кілька годин тому таких дров збиралися і могли наламати! Так що ніколи не поспішайте з висновками щодо іншої людини. Можливо, ви просто не знаєте всієї суті та обставин.