Мама чоловіка народила його в 18, зараз їй всього 41. І, так як ми вважаємося молодими і дурними, жити спокійно вона нам не дає. Тепер я думаю про розлучення

Я ще студентка, чоловік вже рік працює після інституту, ми орендуємо кімнату в комуналці. Коли я влаштуюся на роботу, переїдемо на нормальну орендовану квартиру. Так ось, свекруха подружилася з жінкою, що живе в сусідній кімнаті. І майже щодня ходить нібито до неї в гості. А раз ми живемо там же, то вона і до нас заглядає постійно: лізе в холодильник, забирає брудні речі чоловіка до себе додому випрати, типу тут пральна машина погана, намагається наводити порядок.

На всі прохання не шастати до нас так часто, у неї просто чудова відповідь: «Я ходжу не до вас». Не так давно, примудрилася повідомити, що чекає на дитину. В зв’язку з чим заборонила нам народжувати свою дитину. Знаєте чому? Якщо раптом з нею що-небудь трапиться, ми повинні забрати її дитини і виростити її, як свою.

Ми своїх-то поки не хочемо, спочатку роботу треба нормальну, житло купити, потім і про дітей подумаємо. А тут – нате, отримайте. Хочете-не хочете, а буде вам дитина. Чоловік не проти, якщо що, виховувати брата. А я не хочу ростити чужу дитину.

Справа в тому, що у свекрухи проблеми з серцем, народжувати вона буде на свій ризик, лікарі їй забороняють взагалі. А ще на першому скринінгу були дуже погані показники, її дали направлення на переривання, але вона відмовилася. Вона знає, що дитина може народитися хворою; знає, що для неї це небажано за станом здоров’я, та й вік уже ого-го; батько дитини невідомий. І вона все одно вирішила ощасливити цей світ народженням дитини.

Вона просто хоче зіпсувати нам життя. Чоловік в будь-якому випадку буде допомагати матері, декретні у неї будуть маленькі, якщо вона взагалі жива залишиться, звичайно. Я знаю, що пишу неприємні речі, що не мені вирішувати, не мені судити. Але ж справа стосується мого чоловіка! Він уже зараз майже весь час з нею їздить по лікарях, свекруха його просто тягне з собою. Аргументує: «Тобі вже треба звикати до братика». Маячня якась просто.

А ще вона стала активно зазивати нас до себе жити. Хоча раніше, коли ми тільки вирішили з’їхатися, вона нас до себе не пустила зі словами: «Я хочу пожити для себе». А тепер, як знадобилися няньки-спонсори, «жити для себе» вона передумала. Я до останнього намагаюся відтягнути переїзд. Через ситуацію, що склалася, я постійно плачу. Я і чоловіка втратити не хочу, і життя пов’язувати з вихованням чужої, можливо хворої дитини, не хочу.

Останнім часом я дуже часто думаю про розлучення. Адже чоловік маму все одно не кине в такому стані. А я ще молода, іншого собі знайду. З моральної точки зору, це буде дуже негарний вчинок. Але ж зіпсувати собі життя – ще гірше.

Фото ілюстративне