Недавно, провідуючи свою бабусю, ми сиділи та довго розмовляли, і я як завжди любила її спитати, за якусь давню цікаву історію, яку вона ще пам’ятала, що траплялося в селі. От вона і мені розповіла, як жив у селі один самотній уже не молодий чоловік.
І одного дня він раптово відійшов у засвіти. Люди почали обговорювати, чи хто з родичів є у бідолашного, одна старша жінка, сказала що донька здається приїздила, Варварою він її кликав.
От сільський голова переживаючи за те, що всі витрати можуть впасти якраз на бюджет села, вирішив у тої жінки більше дізнатись про особисте життя Миколи, так його звали, в надії розшукати доньку чи ще якихось родичів.
Та жінка розповіла, що колись до їхнього села приїхала жінка з дитиною на руках.
Вона ні з ким майже в селі не розмовляла, тож ніхто не знав нічого про неї.
Вони жили, син потихеньку підростав. І виріс справжнім красенем, за яким впадали майже всі сільські дівчата.
Та не був він серйозним, а тільки крутив дівчатам голови. Після того як хлопець закінчив школу пішов вчитися до міста і там продовжував гуляти, ну уже з міськими дівчатами. І так сталося що одна з них, чекала на малюка.
Тож цього разу Микола, уже змушений був женитися. Сільський голова був здивований, чому ж чоловік залишився на старість сам, якщо ж він мав дружину.
Та Євдокія, так звали жінку продовжила дальше розповідь. Що мама Миколи була проти молодої невістки, тож всіма правдами і неправдами вона зруйнувала їхній шлюб, не пожалівши навіть майбутнього внука чи внучку.
Микола не знайшов собі сил та рішучості ти наперекір матері. Та після того він сам довго не був, матір йому найшла другу наречену, та ще й не бідну.
Тож Микола знову одружився, проте дітей їм Бог не дарув, Євдокія додала,що то напевне якраз за гріхи чоловіка. Так як батьки дівчини були не бідні та мали зв’язки, вони удочерили дівчинку.
Роки йшли і не жаліли нікого, спершу не стало Миколиної мами, потім і дружини. Квартиру в місті він залишив доньці, а сам знову перебрався жити в село.
Донька провідувала а потім говорили що виїхала за кордон, так більший не появлявшись.
І наостанок сільський голова спитав чи вона знає де проживає його перша дружини чи син.
Вона йому і сказала, що останнє сама чула від людей.
Тож чоловік сів у державну машину та поїхав до села, про яке сказала Євдокія.
Приїхавши він нічого не розповідав людям, але всі помітили на кладовищі якогось незнайомого чоловіка років 40-45, який просто стояв з сумними очима.
Тільки один сільський голова знав, що це рідний син Миколи, який все ж приїхав провести батька та пробачити йому за все.
Автор: Нінель
