Мама, там до тебе знову цей бомж прийшов! – дочка презирливо зморщила носа.
– Ніякий не бомж! У нього кімната є. Просто нещасна людина.
З цими словами мати вискочила на сходи і, привітно посміхаючись, стала зазивати гостя в будинок. Той відмовлявся і, ніяковіючи попросив грошей у борг. Вона принесла необхідну суму і кілька бутербродів, в поліетиленовому пакетику:
-Ось! Візьми поїси.
Він посміхнувся дірявим ротом з вибитими передніми зубами і, пообіцявши повернути гроші через тиждень, вийшов на вулицю, де його чекали такі ж недоглянуті і неохайні особистості.
– Навіщо ти спілкуєшся з цим бомжем! – запитала дочка, демонстративно скривившись на останньому слові, – Гроші йому завжди даєш, які він тобі ніколи не повертає.
– Чому не віддає? Іноді повертає.
– Ой, да ладно, тобі! Було один або два рази. До речі, чому у нього кличка така дивна – «Тримайся!»?
– Це його улюблене слово. Всім каже «тримайся!», Підбадьорює, якщо у кого в житті не так пішло. А самому ось не вийшло утриматися. Адже він не старий. Зловживання спиртним нікого не прикрашає. Та ще нещасна любов. Нерозділена. Адже він мене любить, а я його ні.
– Люююбить !? Тебе?! У вас щось з ним було? – дочка округлила очі від подиву і навіть підвелася зі стільця. Мати якийсь час роздумувала, розповідати чи ні, але все ж таки зважилася.
Читайте також: Ми повинні повинні й повинні. Я не надлюдина. Сповідь звичайної жінки
– Ми давно знайомі. В молодість мою посварилася я, одного разу, зі своїм залицяльником. Виявилася без грошей, одна вночі, на іншому кінці міста. Мобільних телефонів тоді не було, та й дзвонити не було кому все одно. Я одна жила. Йду пішки. А що робити?! Машини зупиняються, але або брати не хочуть, або нагло пропонують натурою розплатитися. Таксисти, що з них візьмеш ?! А тут як раз і Олександр проїжджав. Він тоді теж в таксі працював:
– Дівчино! Не підкажете, де тут поблизу Пальма де Мальорка повинна бути?
Ну, я не зрозуміла, що він жартує і стала пояснювати, що не знаю. А він сміється:
– Сідай, Красива, поїхали разом шукати!
Це потім я вже дізналася, що є такий курорт в Іспанії. Ми разом мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, море синє, а гори смарагдові. Тільки на свою біду познайомив він мене зі своїм другом. Я його як побачила, так і пропала! Як же я його любила! Дypeпа!
Весілля незабаром зіграли, ну, а Саша, як це зазвичай буває, свідком і другом сім’ї став. Мій перший чоловік виявився бабієм. Намучилася я з ним, поки зрозуміла, що барахло це, а не мужик. Зaвaгітніла я через рік. Умовив тоді мене «мій милий»дитини позбутись. І звідки красномовство тільки взялося?
Погодилася я, а даремно. Ох, і натерпілася! На все життя запам’ятала. Тоді aбoрти робили в лікарні конвеєр. Тут скоблили не тільки всередині, а й мізки прочищали, начисто позбавляючи яких би то не було залишків любовної романтики в стосунках між чоловіком і жінкою. Робили практично без наркозу. Дадуть маску подихати, та толку-то! Біль пекельна! Доповзла до палати, а там такі ж ошукані, нещасні жінки. Сидимо похнюпившись. Туга. Відчуваю, як ненависть у мене всередині закипає до мужиків.
І пісенька в голові крутиться – «Солодку ягоду рвали разом ми, гірку ягоду – я одна». Ось, думаю, свoлoчі! Ніяких проблем і турбот! Але тут нянечка входить в палату і приносить, не повіриш, відро тюльпанів і торт! Величезний торт, кілограма на два, «Полуниця з вершками». Такі торти робили тільки на замовлення на Заміському проспекті при ресторані «Трійка». Я сиджу вся в квітах, уплітаю торт, плачу знову, але вже від щастя. – Любить! Пам’ятає! Рідний мій!
А на кришці торта всього два слова друкованими літерами написані: «Тримайся, Натаха!». Мені всі заздрили. Додому повернулася, свічуся від щастя, хоча відчувала себе жахливо, все боліло! Глянула в очі чоловікові і зрозуміла – не він, а Саня про мене переживав. Загалом, розлучилася я з чоловіком. Тільки і з Сашком у нас не склалося. Він хороший, добрий, порядний, але не було і немає до сих пір у мене до нього нічого. Пусто. Він коли зрозумів, що не люблю я його і не зможу полюбити, то незабаром зник кудись. Потім я дізналася, що на Північ поїхав, на заробітки. Ну, а я твого батька зустріла. Доля знову любов подарувала. Я ж везуча!
Повернувся Саша на початку дев’яностих. Стpaшний був час. На вулицях свавілля. Бандити куражилися над людьми. А тут моя сестра з села в гості приїхала. Красива дівка. Ну і прихопили її бандити у дворі. Стали в машину затягувати. Тоді це запросто. Сплюндрують дівчиною, та й викинуть десь за містом, а то і зникне навіки бідолаха. Зрозуміло, що ніхто не втрутився. Боялися. А тут Сашко сидів у дворі з мужиками, пuв бормотуху. Він уже спuвався потихеньку. Ось він тільки і заступився.
Ну, один з бандитів, здоровенний такий, дав йому разок. Саша впав, але піднявся і каменем вікно в джипі виніс. Вони сестру-то відразу кинули, а його бuти стали. Господи, як же вони його бuли! Звірі! Я потім до нього в лікарню приїжджала. Він тільки на четверту добу в себе прийшов.Чую шепоче щось. Нахилилася до нього, а він пісню Висоцького співає
Лікар різaв вздовж і впоперек! Він мені сказав: “Тримайся браток!» І я тримався
Але тільки бандити не відстали. Змусили квартиру продати. У Саші хороша квартира була трикімнатна в центрі. Він її швидко розміняв з доплатою на кімнату. Гроші віддав. Бандити не відстають і кімнату хотіли відняти, так їх незабаром посадили. Влада стала порядок наводити в країні. Але Сашко вже не втримався на плаву в цьому житті. Лікар мені ще тоді в лікарні сказав, що відбили вони йому все, і як чоловік він уже не міг. Ось після цього він і махнув на себе рукою остаточно Мати замовкла. Дочка теж мовчала, приголомшена почутим. Та й що тут скажеш
Минув рік. Одного разу в квартирі пролунав дзвінок. Прийшов представник нотаріальної контори по спадкових справах після помepлих. Він приніс авіаквитки на ім’я матері з відкритою датою і оплачену поїздку на іспанський курорт Пальма де Мальорка, кошти що залишились від продажу кімнати Олександра. Була ще й записочка, а в ній всього два слова: «Тримайся, Натаха!»
