Сучасна жінка – це такий собі агрегат з десятьма руками, в яких маємо абсолютно різні речі: сковорідку, дамська сумочка, підгузник, помада, швабра, мереживні трусики. На сьогоднішній день жінка не може бути не супер: вона має бути відмінною матір’ю, стежити за собою, бути прекрасним кулінаром, відмінною коханкою в ліжку, прекрасним співробітником, чудовою господинею, і при цьому, виглядати свіжою – на мільйон. Адже це те, про що нам твердить реклама, сотні тисяч статей в інтернеті.
Знаєте, іноді я просто почуваю себе якоюсь неповноцінною. Адже у мене не виходить бути супержінкою. я не можу одночасно однією рукою варити кашу, іншою наносити собі маску на обличчя, паралельно перевіряючи домашні завдання дітей, а ногою пилососити кімнату. У мене бувають часи, коли я кидаю все, і закриваюсь у ванній з книгою. Ні, не з піною і свічками. А в домашньому халаті, теплих шкарпетках і розтоптаних капцях.
Я нескінченно втомилася від цього тупого нав’язування стереотипів, що сучасна жінка повинна все встигати, повинна бути успішною в усіх сферах свого життя, мати не 24 а 48 годин на добу. Це просто не життя, а якась нескінченна гонка за ідеалом.
Читайте також: Як правильно «Нехай земля тобі буде пухом» або «Царства Небесного». Відповідь священика
І знаєте, що найобразливіше? Коли ти намагаєшся щосили відповідати цьому образу, а твій чоловік все одно не впустить можливості підколоти: «А он Людка з 45 квартири, дивись як шикарно виглядає». І по-барабану, що у Людки немає дітей, роботи, зате є багатий коханець …
Коли вина за те, що я не можу відповідати образу супержінки мене заїдає остаточно, я беру шоколадку, книгу і закриваюсь у ванній кімнаті, як я вже писала вище. Зачиняюся – і подумки посилаю все і всіх під три чорти. Зрештою, у мене не десять рук, у мене не 48 годин на добу. Зрештою – я всього лише слабка жінка. Ну і так, щаслива мама, хай і не ідеальна, зате улюблена.
У мене іноді виникає відчуття, що ми – реальні жінки ведемо якусь нескінченну затяжну війну з цими ідеальними усміхненим с*суальними, безцелюллітними, фігуристими всюди-устигаючими супержінками з телевізора і журналів.
І я вірю, що ми – неідеальні, але абсолютно реальні жінки!
