“Мамо, я до Колі переїжджаю! І взагалі – це моє життя, тебе воно не стосується!”: Рівно через два тижні сидить це горе в під’їзді на валізах, сльозами обливається

Повертаюся з роботи, а дочка речі збирає. Не тільки одяг по сумках розпихала, але і посуд з технікою спакувала. Задоволена, посміхається:

— Мама, я до Колі переїжджаю!

Діані 2 місяці тому виповнилося 18. Повнолітня, здатна нести відповідальність за свої вчинки. Джерело

Питаю:

— Діана, а хто такий Коля? Може, ти нас познайомиш, для початку? Де і на які гроші ви жити будете? Хто його батьки? Чим він займається? Якось швидко ти до нього зібралася, не думаєш?

— Ой, мама, ми що, в середні віки живемо? І взагалі: це моє життя, тебе воно не стосується!

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Я подумки попрощалася з мультиваркою, блендером і телевізором — все одно нічим цим не користуюся, нехай забирає, раз так треба. Діана сама витягла сумки до під’їзду, там їй допоміг занурити їх в машину якийсь тип.

Гаразд, думаю, раз ти така доросла, та на здоров’я! На наступний день замки поміняла. Діані я вірю, а її Колі — ні.

Півтора тижні від дочки не було ні слуху, ні духу. Я знала, що коли-небудь вона подорослішає і увійде у доросле життя, але не думала, що це трапиться так рано. З’явилася, подзвонила:

— Мама, ти мені за навчання заплатиш?

Я думала, що вона скучила. А ось воно як.

— Ні, сонечко, не заплачу. Ти у мене вже доросла і я не лізу в твоє життя.

— Ну капець. Дякую мамо! — глузливо відповіла Діана і кинула трубку.

Вирішила, що доросла і кричиш, що самостійна? Будь добра бути самостійною у всіх аспектах життя.

Ще пару днів пройшло. В голову почали закрадатися плани: як пристосувати кімнату дочки під робочий кабінет? Раз вона все одно у свого Колі. Меблі придивилася, її ліжко вирішила поки не чіпати — все може бути. Шафу порожню в вітальню можна віднести, чи віддати кому-небудь. Розмріялася я.

Рівно через два тижні після знаменного збору речей Діаною, піднімаюся додому: сидить моє горе цибульне в під’їзді на валізах, сльозами обливається.

— Чому не подзвонила?

— Соромно було, — носом хлюпає, — а ти мені не рада, так?

— Звичайно рада, йдемо.

У квартиру зайшли, Діана речі на місця повернула. Все, крім телевізора: його мама цього самого Колі собі залишила, в якості оплати за двотижневе життя Діани.

Колі 28 років. І коли я відмовилася платити за навчання Діани, вона звернулася до нього з цим проханням. Жити разом — Коля був згоден, а брати відповідальність за свою жінку — ні. Цікаво, яким місцем він думав, коли тягнув в квартиру своєї матері безробітну студентку заочного відділення?