«Мамо, я тільки до столиці поїхала, життя почала нове, так ти тут як тут! Ще й в одному будинку жити хочеш! І що тепер, я за тобою все життя доглядати повинна?» – кричала Юля, а чоловік її просто не міг слів підібрати

Коли мама Юлі стала почувати себе не добре, першим. хто прийшов їй на допомогу. був саме зять. Він оплатив їй лікування в одній зі столичних клінік. Невдовзі літню жінку виписали, чоловік привіз тещу додому і повідомив своїй дружині:

«Твоя мама тепер повністю здорова, всі необхідні ліки я їй купив, але потрібно, щоб вона була під наглядом. Тому вона якийсь час поживе з нами. Ти ж не проти?»

Напевно було б логічніше, якби таке питання поставила чоловікові сама Юля. Адже це її мама, а не чиясь.

Але замість того, щоб дякувати чоловіку за турботу про маму і Бога за такого чоловіка, Юля влаштувала істерику:

«Мамо, я тільки до столиці поїхала, життя почала нове, так ти тут як тут! Ще й в одному будинку жити хочеш! І що тепер, я за тобою все життя доглядати повинна?»

Пенсіонерка звичайно розхвилювалася, але більше всіх був здивований чоловік Юлі. Нарешті дружина розкрила перед ним свою сутність, показала справжнє обличчя. Не такою він знав цю дівчину, коли освідчувався їй.

Юлина мама почала збирати речі, щоб поїхати додому, а сама Юля, ображено грюкнувши дверима, пішла до подруги.

Повернувшись пізно ввечері додому, Юля виявила зібрані валізи і квиток на поїзд. Не розуміючи, що відбувається, вона запитала у чоловіка:

«А що, мама ще не поїхала? Чи ти кудись зібрався?»

«Ні, люба, це твої речі і твій квиток. Мабуть, нам варто пожити окремо. Я давно хотів дитину, але сьогодні зрозумів, що не готовий до того, що у моїх дітей буде така мама. Подумай про свої вчинки, якщо щось до тебе дійде, то повертайся» – повідомив їй про своє рішення чоловік.

Як вважаєте, чи правильно зробив?