Я хотіла як краще для свого сина, але сама того не розуміючи, втратила з ним стосунки. Це мені урок не все життя та помилка, яку я ніколи не виправлю.
Я була впевнена, що виконала свою головну жіночу місію. Мій син, Андрій, виріс, став дорослим, розумним і перспективним чоловіком. Звісно, як кожна мати, я завжди була поряд, коли він потребував поради чи підтримки. Але не втручалася у його життя — давала йому свободу, бо розуміла, що так і має бути.
Як же мені було боляче спостерігати, як він ледве не одружився з тією дівулею! О, я й досі пам’ятаю її порожній погляд, дивну поведінку та повну байдужість до Андрія. Вона навіть не знала, як скласти його речі, не кажучи вже про те, щоб приготувати щось смачне для нього. Така ось мала бути партія для мого сина. Але, дякувати Богу, він сам вчасно схаменувся й розірвав ці стосунки.
А тепер, коли син знайшов справжнє кохання — Мар’яну, чарівну, виховану й добру жінку, моє серце нарешті заспокоїлося. Я бачила, що вона дбає про нього, розуміє його потреби та поважає його роботу. І це головне. Син нарешті знайшов ту, яка варта його уваги.
День був тихий, навіть занадто, як на таку серйозну новину. Сиджу я на кухні, п’ю свою каву, як завжди, й тут дзвонить Мар’яна.
— Ірино Володимирівно, я хотіла сказати, що ми знайшли організатора для весілля, – почала вона, вочевидь, радісна. – Все йде добре, ви ж прийдете на зустріч? Там такі гарні пропозиції для декору, квітів…
Я намагалася підтримувати легкий тон, хоча всередині щось почало давити.
— Звісно, – відповіла я, відчуваючи легке занепокоєння. — А хто, до речі, буде організатором?
— О, ви її знаєте! – сказала дівчина, ніби це була чудова новина. — Це Ольга, вона дуже відома у цій сфері. Справді талановита.
Каву я ледь не виплюнула.
— Ольга? – я майже прошепотіла, не вірячи своїм вухам. — Ти ж не про… колишню Андрія?
— Так, – сказала Мар’яна вже більш обережним тоном. – Але вона дійсно професіоналка і… ну, обставини так склалися.
Моє обличчя вмить спалахнуло від злості. Колишня? Та вона ж спеціально це все затіяла, аби зіпсувати весілля!
— Я не можу дозволити цьому статися! – підвищивши я голос. – Ця жінка тільки й мріє зруйнувати ваше щастя. Ти ж розумієш?
— Ірино Володимирівно, – почала вона м’яко, – все під контролем. Ольга лише організатор, вона виконує свою роботу. Ми не маємо особистих стосунків.
Я не слухала. Вона просто не розуміє, з ким має справу.
Наступного дня я, не роздумуючи довго, поїхала в ту агенцію. Візитку знайшла, звісно, у сина вдома, поки зайшла до нього на каву. Що ж, іноді треба діяти рішуче. Як тільки я зайшла до офісу, підійшла до стійки й впевнено сказала:
— Мені потрібна Ольга. Я хочу зробити замовлення саме у неї.
Через декілька хвилин жінка з’явилася, така сама холодна, як і раніше. Отакий вигляд у неї був і коли вона зустрічалася з моїм сином. Жінка поглянула на мене й, ніби впізнавши, легко посміхнулася.
— Доброго дня, Ірино Володимирівно. Чим можу допомогти?
Я не стала тягнути час.
— Що ти тут робиш? – різко запитала я, майже втративши контроль над голосом. – Це якесь твоє чергове шоу? Помста? Андрій і Мар’яна не заслуговують на таку організаторку!
Ольга навіть бровою не повела. Її спокій тільки дратував мене ще більше.
— Ви помиляєтеся, – сказала вона, залишаючись спокійною. – Особистих інтересів у мене немає. Мало того, я навіть не рада цьому. Але Ваш син сам попросив мене про це. І я виконаю свою роботу, хоча це буде важко для мене. Вам може непросто в це повірити, але Андрій та Мар’яна для мене тільки клієнти й нічого більше. Я не змішую роботу та особисті почуття.
— Брешеш! — не втрималася я. – Ти просто хочеш зіпсувати їх весілля! Що, твоє життя стане менш нікчемним на один день?
В офісі стало тихо, всі працівники зупинилися й почали спостерігати за сценою. Ольга, не зважаючи на це, поглянула на мене так, ніби я була якась незнайома людина.
— Ірино Володимирівно, – зітхнула вона, – якщо Ви не заспокоїтеся, я буду змушена попросити Вас покинути приміщення.
— Ти не втечеш від правди! – майже кричала я. – Я не дозволю тобі зіпсувати життя мого сина!
— Охорона, будь ласка, проведіть жінку, – сказала вона спокійно. Охоронці підійшли й вивели мене з офісу.
Повернувшись додому, я думала, що зробила правильно. Хтось же мусив її зупинити, якщо не син, то я. Але ввечері мене чекав ще більший негатив. Андрій прийшов додому і я одразу зрозуміла — щось не так.
— Мамо, ми маємо поговорити, – його голос був холодним, а очі — напруженими.
— Що сталося, сину? Ти прийшов подякувати? – почала я з усмішкою, але Андрій не зреагував.
— Я щойно говорив з Ольгою, – його голос тремтів від гніву. – Ми дізналися про твій «візит» до агенції.
— І що? – Я вже відчувала, що мене переповнює гнів. – Я зробила те, що мала зробити. Вона — небезпека для вас!
— Мамо, – син подивився на мене так, як ніколи раніше, – ти втрутилася у наше життя. І це не просто неправильно. Ти виставила себе на посміховисько і тепер хочеш нас втягнути у цю безглузду ситуацію.
— Я лише захищала тебе! – голос мій тремтів. – Ти не бачиш, хто вона така! Ця Ольга хоче зруйнувати ваше весілля!
— Ми з Мар’яною вже вибачилися перед нею, – сказав він, стискаючи зуби. – І ми не хочемо, щоб ти приходила на весілля.
— Що? – мій світ немов зупинився. – Ти хочеш, щоб я не прийшла? На весілля мого єдиного сина?
— Якщо ти прийдеш, – сказав Андрій, підіймаючи голос, – наші стосунки ніколи більше не будуть добрими. Звісно, зовсім ми з Мар’яною тебе не залишимо, але тої теплоти, яка була раніше вже не буде. Ми допоможемо у всьому, що буде тобі потрібно, але не більше.
Мені перехопило подих. Я не могла повірити своїм вухам. Мій Андрій, мій син, сказав це мені! Через свою колишню. Тепер я не знаю, що робити… Звісно, я бачила фото та відео з весілля мого сина. Виявилося, що вони з Мар’яною мали рацію, а я ні. Але як могло бути інакше? Я лише хотіла захистити сина, але замість цього зруйнувала наші стосунки.
