Оля з чоловіком живуть у законному шлюбі вже 7 років, за цей час народився їх син, йому зараз 5 років, 4 роки тому взяли квартиру в іпотеку, а до цього жили з батьками Ольги.
– Даша – це молодша сестра чоловіка, – розповідає Ольга, – на мій погляд, дівчина дуже розпещена і легковажна. Три роки тому Даша вирішила вийти заміж. І я вважаю, що вона витягла в житті щасливий квиток, тільки скористатися ним розуму у дівчини не вистачило.
Олегу, чоловікові зовиці було 29 років, він відповідально ставився до питання сім’ї: на квартиру накопичив сам, продавши бабусину однушку, до весілля він переїхав в двокімнатну квартиру.
– Добре заробляє, – раділа за дочку свекруха, – без шкідливих звичок, а вже які подарунки він моїй донечці робить! От пощастило!
Весілля теж сплатив Олег, за примхою Даші звозив її на море в медовий місяць, з відпочинку зовиця Олі повернулася вже з новиною про поповнення. Олег буквально носив дружину на руках, виконував всі її капризи, задумався і про те, що треба через кілька років купити вже трикімнатну квартиру.
– Я таку дитячу кімнату дитині зробила, – хвалилася Даша, – як маленька принцеса буде жити (УЗД показувало, що у молодих буде дочка). Даша дійсно народила дочку, тільки з її появою в родині почалися складнощі: Даша скаржилася на втому, недосипання, відсутність вільного часу, на те, що нічого не встигає.
– Свекруха просто почала бігати до них додому раз у раз, – згадує Оля, – то біжить готувати, то з дівчинкою погуляти, то попрасувати речі, то допомогти дочці прибрати квартиру.
– А Дашка чим займається, – питав маму вже чоловік Олі, – як так можна, нічого не встигати, вчора бачив Олега, гуляв з донькою в сквері ввечері, а ти зранку біжиш готувати.
Свекруха виправдовувала неробство Даші депресією.
– Мамо, – зателефонував тещі Олег вранці в понеділок, – не могли б ви прийти до нас, мені на роботу треба, а ваша донька вчора ввечері відпросилася погуляти з подругами і не повернулася, а у мене призначена важлива зустріч на роботі.
Даша з’явилася тільки ввечері, стомлено сварилася, пояснювала свою відсутність тим, що випила зайвого і заснула у подруги, а потім боліла голова. – Нічого ж страшного не сталося, – сказала вона чоловікові і матері, – дівчинка під наглядом, що ще треба?
Проте, зовиця Олі затихла на час, але через півроку ситуація повторилася, а потім ще і ще. Зрештою, коли мама Даші лежала в лікарні, а Даша прийшла під ранок з клубу і мало що розуміла, Олег зважився подати на розлучення.
– Тільки дочку він віддавати Дашкі не мав наміру, – говорить Оля, – Олегу цілком вистачало коштів на те, щоб найняти няню, та й дівчинці було вже 2 роки.
– Як так, що не віддати матері дитини, – гарячкувала свекруха, – ну буває, находить на Дашку, але я-то є! Дівчинка повинна зростати з матір’ю. Який би не був прегарний тато, з мамою доньці буде краще.
– А якщо ви знову в лікарню потрапите, – запитував Олег тещу, – а Дашка загуляє? Вона ж піддасть дитину небезпеці. У дочки є батько, а Вам і Даші я не збираюся чинити ніяких перешкод, приходьте, спілкуйтеся, скільки хочете і коли хочете.
– Ось тоді свекруха і Даша і прийшли до нас з цим проханням, – продовжує Оля. – Ви повинні виступити в суді свідками, – сказала мама чоловіка, – всього-то треба сказати, що Олег зловживає, що він ніколи не займався вихованням дитини, що він Дашу ображав, міг руку підняти. Тоді суд буде на боці моєї дочки.
Оля відмовилася говорити неправду категорично, її чоловік спробував донести до мами і сестри, що брехня ні до чого не приведе, що у чоловіка Даші знайдеться безліч свідків: ті ж сусіди, няня, які легко спростують надумані свідчення родичів колишньої дружини.
– На сестричку і протоколи складалися за хуліганство в громадських місцях, – сказав мамі чоловік Олі, – так що я в цьому спектаклі очікувано участь приймати не збираюся. Олег нормальний чоловік і батько, а Даша … я б з нею дитини теж не залишив.
– Нас обізвали зрадниками, – каже Оля, – суд, природно, став на бік Олега, дівчинка живе з ним. І якщо мама ходить відвідувати внучку постійно і ніяких їй перешкод колишній зять не чинить, то Дашка по-моєму не бачила її вже місяці три. І не прагне побачити. Проте, з родиною чоловіка подружжя не спілкується. Ображена бабуся навіть онука не намагається побачити. Всій рідні свекруха розповідає, що найрідніші люди: син і невістка, були куплені колишнім зятем і тому відмовилися сказати на суді, що він насправді монстр.
– Намагаємося жити і не звертати уваги, – каже Оля, – звичайно, чоловікові неприємно, але що тепер вдієш. Сподіваємося, що з часом все стане на свої місця.
Фото ілюстративне з вільних джерел
