fbpx

Мене часто сварили за те, що зробила сестра, бо я не встежив чи показую поганий приклад. І ще сподіваюся, що хтось із батьків зробить висновки

Прочитав сповідь дівчини, батьки якої люблять більше молодшу дитину. Я розумію її образу. Хоча маю трохи іншу ситуацію.

Відповідальним я став дуже рано, оскільки одного разу з єдиного улюбленого сина я став старшим.

Різниця із сестрою 5 років. Відразу ж з’явилися вимоги від батьків, покарання та завищені очікування.

І це від п’ятирічної дитини!

Я не тримаю зла на батьків, бо дуже люблю свою молодшу сестру, а вона відповідає мені тим самим.

Але й досі вважаю, що вони забрали у мене дитинство.

Вони бачать холодність з мого боку та ображаються. Аргумент – у всіх сім’ях так.

Але я пам’ятаю дуже образливі для мене фрази, на кшталт, «ти мусиш допомагати, а ти тільки заважаєш», «не чіпай цукерки, це сестрі»…

Нині мені 28 років. Батьки незадоволені, що я не одружений.

А мені зручно одному. Я сам себе забезпечую, живу окремо. Я не хочу сім’ю, дітей.

У мене таке почуття, що я втомився, що не зможу займатися кимось, крім себе.

Мене більше тягне до людей, які старші за мене. Мабуть не вистачало кохання дорослих, бабусі та дідуся в мене не було.

Може здатися, що я скаржусь, але це не так.

Я просто не можу зрозуміти, чому батьки перекладають свої турботи про молодшу дитину на старшу!

Мене часто сварили за те, що зробила сестра, бо я не встежив чи показую поганий приклад.

Сестра цим швидко навчилася користуватися, і якщо я не дозволяв брати свої речі, вона починала плакати, бігла скаржитися, іноді казала, що я її вдарив.

Ніхто навіть не намагався запитати і почути мене, адже таке миле маля не просто так плакатиме!

Ось такі дитячі образи та комплекси, з якими мені доводиться жити.

Порад не чекаю, просто захотілося виговоритись.

І ще сподіваюся, що хтось із батьків зробить висновки.

Автор: Оксана

You cannot copy content of this page