Моїй донечці уже 5 років, а я з чоловіком жодного разу відколи народилася донечка не були у свекрухи.
Вона до нас теж не змогла приїхати. Але я її розумію, здоров’я зовсім уже підводить. Останній місяць, вона часто запрошує, просить, аби ми приїхали бо має важливе сказати нам.
Ми все таки вирішили до батьків поїхати, адже, вони нас так чекають.
Вони живуть у такі глушині, умов там ніяких, що я ледве наважилась туди поїхати.
Але для дітей це спогади на все життя.
Тому неочікувано для себе ми залишилась там на цілий місяць.
Діти були такі щасливі з бабусею та дідусем, вони справжні супергерої виявились.
Трохи посиділи з батьками за столом, як мама сказала:
“Відчуваю, що мій час збігає, лікар сказав, що згасаю з кожним днем”.
На татових очах збіглися сльози.
Мені так не виріться, що свекрухи не стане.
Життя швидкоплинне.
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
