Валі 48 років, 15 років тому вийшла заміж за свого однокласника. Вони були друзями зі школи, потім разом навчалися у коледжі, де й почали зустрічатися.
Ігор був видним, високим, Валя – стрункою, правильною дівчинкою. Закохалися, а за півроку Валя уже була при надії.
Отримавши диплом, поїхали назад до рідного села, бо все таки будинок свій і не потрібно платити, тільки за світло. А в місті орендувавши квартиру треба було б платити і за оселю і плюс ще комунальні витрати.
І так і жили. Валя була в селі з дитиною, а Ігор почав їздити дальнобійщиком і заробляти їм на життя.
Все було гаразд, потім він почав полюбляти оковиту. Приїжджав із рейсу та замість того, що вдома бути з дружиною то ходив по друзям і пропадав майже по пів ночі.
І через 9 місяців появився малюк з певними проблемами. Ігор одразу звинуватив дружину у цьому, а Валя сама потихеньку з цим справлятися.
А любов чоловіка до оковитої стала ще частішою. Незабаром на роботу в рейс він їздити перестав, його просто не брали. У селі з роботою не дуже, тільки так ходити по людях і робити що вони скажуть. Так і працював.
Вдома Ігора майже Валя не бачила. І жінці прийшлося просити молодшу сестру, яка ще вчилася в школі щоб вона посиділа з дитиною а Валя пішла продавщицею у місцевий магазин на пів дня.
Коли вона повернулася, сестра була у сльозах. Як виявилось, що чоловік в поганому настрої прийшов і почав її виганяти, незважаючи на те, що вона з їхньою ж дитиною няньчилась.
І після цього випадку Валя все ж наважилась і пішла жити до батьків. Майже десять років вони не сходилися.
Ігор так і не розставався з оковитою, Валя виховувала дитину.
Але рік тому Ігор несподівано з’явився у неї на порозі. Сказав що кинув оковиту, прийшов із пропозицією знову жити разом.
І Валя вирішила погодитись. У селищі більше нікого не знайти, а дитина нікому чужому не буде потрібна.
Жінка зараз знову при надії. Знає, що люди не змінюються, але дитина не їй потрібна, а старшій доньці потрібна буде чиясь поміч, коли жінки не стане.
На мене в селі всі косо дивляться через те, що така пристойна і гарна з таким зійшлася назад.
Але ніхто навіть уявити не може, як це бути однією, нести цю ношу роками, тягнути на собі дитину, що дорослішає, і навіть не мріяти про якесь світле майбутнє
Історію написала, Нінель спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.