Чому мої стосунки закінчуються нічим?
Мені 37 років. Серйозних стосунків у мене в житті, можна сказати, не було.
Я дуже любила одну людину. Мені тоді було 25 років.
Нас познайомили, ми почали, спілкування все було гаразд.
Постійно з його боку були розмови, що він любить і дуже хотів створити сім’ю.
Ми будували плани, сподівалися, він ставився до мене з повагою.
Поспілкувалися ми 3 місяці, після чого я помітила якісь надумані причини, безглузді виправдання тощо, а потім він зник зовсім.
Мені було дуже не просто. Я не могла зрозуміти: за що? І чому це так зі мною?
Минуло 3 роки. Весь цей час в голові була купа питань. Якась відбувалась жувачка в голові.
Я намагалася якось знайти його та попросити пояснень, але мене відмовляли і всіляко заважали це робити.
Говорили, мовляв, забудь і все, але це лише збоку виглядає легко та правильно.
Коли в тебе все в душі порожньо, жодних слів і переконань не спрацьовують.
І все-таки я зважилася знову випробувати долю. І познайомилася, а точніше нас познайомили. Людина була дорослою і я була впевнена, що все буде інакше.
Ми багато розмовляли, обговорювали плани на майбутнє. Він мені казав, що ми вже не діти і маємо все одразу розставити по місцях.
Знову були «гучні слова», а коли минув місяць після спілкування, він просто перестав мені дзвонити та писати. На дзвінки не відповідав. Більше я не намагалася.
Зараз уже минуло 3 тижні, і цієї людини начебто й не було в моєму житті. Я просто не можу зрозуміти – навіщо?
Адже якщо б причина була в мені, він би мені сказав.
У нього характер твердий: він одразу в обличчя каже, якщо йому щось не подобається.
Після цього всього я зовсім стала не розуміти ні чоловіків ні саму себе.
Адже все здається робила правильно, багато ні від кого не вимагала а просто кохала і хотіла бути коханою.
