Їхали з чоловіком на два дня на весілля до друзів. База відпочинку за 50 кілометрів від міста, місце ще таке, що зв’язок не ловить толком. Відпочили від душі. Своє весілля згадали, яке влаштовували на догоду рідні. Щоб і викуп, і столи ломилися, а головне – дорого-багато, з лімузинами і голубами. Ми з чоловіком тоді тільки собі на одяг витратилися. Родичам сказали: хочете весілля – оплачуйте самі, нам не треба. Скинулися, оплатили, до сих пір іноді дорікають. А ми руками розводимо – ідея-то не наша була.
А від друзів ми з таким настроєм приїхали хорошим. Я навіть їм позаздрила трохи. Ніяких застіль, заїки-тамади і бійок. Молодь, шашлики, річка. Весілля моєї мрії. Ось тільки знала б я тоді, до чого наша з чоловіком відсутність призведе, вдома б залишилася.
Приїхали, піднімаємося додому. Чоловік двері почав відкривати. Сусідка по майданчику вийшла і давай на нас лаятися. Вона прийшла напередодні додому з роботи, а у нас під дверима чоловік сидить і дрімає. Вона його розштурхала – вигнати хотіла, він їй нашим родичем представився. Сусідка його до себе забрала, переночувати.
З-за спини 40-річної сусідки, яка лаяла нас за неповагу до батьків, свекор виглянув. З дружиною посварився, вона його виставила. До нас не додзвонився, приїхав на авось. А нас немає. Ми сусідку подякували, тата чоловіка забрали до себе. Але ненадовго, всього на кілька днів. Вже не знаю, що це було: сивина в бороду, нічого робити чи любофф, але свекор до нашої сусідки переїхав. А після розлучення вони одружилися, і батько чоловіка з новою дружиною, нашою старою сусідкою, стали жити поруч з нами.
Раніше відносини з Софією, що стала Андріївною після зміни її статусу, у нас були цілком приятельські. Ми могли мило поговорити, випадково зустрівшись біля під’їзду. Або навіть зайти один до одного в гості. Більше – у справі. Вона одна жила, чоловіка в будинку не було. Мій чоловік їй допомагав, лампочку поміняти або меблі переставити. Я, якщо була вдома, зустрічала майстрів або доставку в її квартиру.
Квартиру ми купили 9 років тому за допомогою моїх батьків, взявши іпотеку. Але все вже виплачено. Варто було сусідці стати мачухою моєму чоловікові, як її понесло. Причому, понесло конкретно. Після розлучення свекор написав дарчу на свою половину квартири на мого чоловіка, друга половина залишилася за свекрухою. А у Софії Андріївни, як виявилося, були свої плани на гроші від продажу цієї половини. І раз грошей немає, то ми з чоловіком повинні їх відпрацювати.
1) Зробити їй ремонт. Свекор рукатий, сам би все зробив. Але потрібні гроші на хороші шпалери і плитку у ванну. А раз свекор прийшов у її квартиру без приданого у вигляді половини квартири, то і робити все нам.
2) Купити їй машину. Той же аргумент, що і з ремонтом. Якби не ми з чоловіком, то свекор всі гроші з продажу витратив би на нову дружину. І обов’язково купив би їй машину.
3) Я або чоловік – без різниці, повинні були стати особистим водієм. Так як машини у неї немає, див пункт 2, то відвезти і привезти Софію Андріївну ми зобов’язані по першому ж проханні. І неважливо, що їй треба в сусідній будинок. Вимовлялося це все нам з чоловіком у відсутності нареченого передпенсійного віку. Цитую: «А то ще подумає, що я меркантильна!»
Через півроку після весілля, голову «мачухи» чоловіка відвідала найвродливіша ідея. Нам і їм треба махнуться квартирами, у нас квадратів більше, дітей немає, а вона ще молода – можна і подумати. Але. Так як квартира сусідки – її одноосібна власність, то і наша трійка повинна бути оформлена тільки на неї.
На ці заявки чоловік мовчати не став. Він поговорив з батьком, той – з дружиною. Скандал був такий, що у всього будинку скла тряслися. У нас з Софією Андріївною спільна стіна, і посуд жбурляла вона саме в неї. Ще й кричала так, що сусіди поліцію викликали. У той же вечір свекор знову перекочував до нас. Так закінчився його другий шлюб.
– Не хочу один жити, як бурлака. – поскаржився він моєму чоловікові, коли я відмовилася його обпирати і зажадала участі в підтримці порядку в квартирі. Став свекор вечорами затримуватися після роботи. Зате у свекрухи по телефону голос з кожним днем все щасливіше і щасливіше ставав. Закрутилося у них все по новій. І, не дочекавшись розлучення з новою дружиною, свекор переїхав до старої. Але у свекрухи умова була щоб остаточно пробачити віроломного чоловіка. Так-так, та сама половина квартири в її власність. Свекор до чоловіка, чоловік пішов писати дарчу на матір. У свекрам – мир, дружба. жуйка. Знову цукерково-букетний період.
Тривала ідилія рівно до того моменту поки свекруха єдиною власницею квартири не стала. В той же день вона змінила замки і виставила всі речі колишнього чоловіка в під’їзд. Куди йти чоловікові, у якого немає нерухомості і якому кілька років до пенсії? До дорослого сина. Знову.
Сусідка з нами не вітається. А в день, коли вона стала розлученою жінкою, розбила нам об двері куряче яйце. Свекруха здала тепер уже свою троячку і орендує однушку, живе розкошуючи, згадуючи про колишнього чоловіка з посмішкою. А у мене вдома тепер живуть двоє чоловіків. Одін готує і в магазин ходить, другий пере і прибирає. Навчився свекор, нікуди діватися йому було.
А що роблю я, зваливши всі домашні справи на чоловіка і його тата? А я чекаю першої дитини в свої 36, чоловік молодший буде, але не біда, не в віці щастя. І я вже навіть знаю куди поставлю дитяче ліжечко. Біля спільної стіни з сусідкою. Нехай вона теж за нас потім ночами радіє.
Фото ілюстративне спеціально для Особлива
